Вихідний формат

– Досить.

Рикпет знову поклав золотого до кишенi.

– Їжi.

– Багато.

Господиня тяжко зiтхнула та попленталася на кухню. За кiлька хвилин вийшла з тацею, на якiй стояли тарелi з iжею. Тут була варена телятина, порiзана на невеличкi шматочки та полита духмяним соусом, вiд запаху якого аж слина текла, смажена риба в бiлiй, мов снiг, сметанi, салат iз чогось зеленого, заправлений олiею, ще якiсь тарелi з грибами, холодцем, вареним язиком, порiзаним та заправленим гiрчицею. Збоку на тацi стояло два кухлi з червоним напоем.

Напiй, мабуть, був добре охолоджений, бо на крутих боках кухлiв висiли великi прозорi краплi роси.

– М-м-м… – пожадливо промукав Рикпет.

– Повний вiдпад та вiдпочинок для розуму, – виголосив надзвичайно довге речення Кадим, енергiйно потираючи руки.

Господиня поставила тацю на сусiднiй стiл, затулила ii спиною та, наслiдуючи друзiв, коротко мовила:

– Золотий!

Рикпет голосно ковтнув слину, Кадим цикнув зубом. Вони перезирнулися. Господиня знову взяла тацю на руки та високо пiдняла ii, всiм своiм виглядом показуючи, що у разi чого пожбурить усе на пiдлогу, не пожалiе витрачених харчiв.

Знадвору долинув гамiр. Рикпет повернув голову до вiкна. До корчми наближався невеличкий натовп. Попереду йшов здоровань, який вiв за руку дiвча, чие цебро вояки пробили з арбалета. Рикпет тяжко зiтхнув, витяг iз кишенi монету та кинув на стiл. Монета задзвенiла високим чистим звуком. Вояки перезирнулися.

– Їмо?

– Жеремо!

Обидва жадiбно схопили по тарелi з тацi, поставленоi перед ними господинею, щойно золотий перекочував у широку кишеню ii фартуха.

– Агов, Фемiно, цi вiдморозки в тебе? – почувся вiд вiкна густий низький голос.

* * *

На екранi змалювалося обличчя Сергiйка. За ним, правда, не так виразно, було видно обличчя якоiсь дiвчини, й це неприемно вразило Інформу. Поряд з обличчям дiвчини на мить з'явилося широке щиросердне обличчя Славка.

– Здрастуйте, любi друзi! Радий вас усiх бачити, особливо тебе, Шанато! З тобою ми не бачилися особливо давно.

«Шаната? – подумки здивувалась Інформа. – А, це та дiвчина, яка була в Заекраннi, коли тато боровся з чародiйкою Гiреею. Отже, вона не мае нiякого вiдношення до Сергiйка».

Вiд серця вiдлягло, й вона вже приязно посмiхалася, дивлячись на монiтор. Та у Великого Процесора погляд був надзвичайно серйозний.

– Добре, Сергiйку, розповiдай, що там у вас трапилося й чому ти попросив термiнового зв'язку.