Справа майстра-червонодеревника

Чи просунулося розслiдування? Кого встиг опитати старий слiдчий? Чи передасть начальник розшуковоi частини справу Менчицевi, чи iм знову доведеться уникати всевидющого ока Фогля, який дивиться на свiт крiзь холодну поверхню монокля, та правдами й неправдами шукати iнформацiю, проводячи незалежне розслiдування?

Мiра сiдае в екiпаж, що везе ii додому. Поодинокi лiхтарi за вiконцем блимають лукавими сяючими очима, мерехтять гiрлянди, у якi центральнi вулицi мiста убралися напередоднi свят. Навряд чи вона застане сестру в iхнiй квартирi на Великiй Пiдвальнiй.

Розповiдь про чоловiка, заради якого вона так чепурилась, напевне, почуе вже по обiдi – суботнiми ранками Вiра прокидаеться не ранiше одинадцятоi, а слiдчий з Олегiвськоi чекатиме на свою секретарку вже о десятiй.

Мiра пiдiймаеться сходами й вiдчиняе дверi iхньоi квартири, довго знiмае пальто в коридорi у свiтлi тьмяного маленького свiтильника. Майже безшумно, але де-не-де риплять старi дошки пiдлоги, проходить до вiтальнi та злякано зойкае – помiчае силует на тлi вiкна.

Жах холодною рукою торкае шию, змушуе остовпiти.

З надр темноi кiмнати чуеться смiх, Мiра видихае i смикае за шнур вiд лампи. Жовте м’яке свiтло повiльно розливаеться кiмнатою.

– Ти мене налякала, – говорить вона сестрi, яка сидить на пiдвiконнi, – чому сидиш у темрявi?

І чому вона повернулася так рано?

– Хотiла бачити вулицю, – вiдповiдае сестра.

Вiра хмiльна – це вiдчуваеться у дивному блиску очей i розслабленiй усмiшцi.

У сукнi, що недбало сповзла з плеча. Чому вона вдома?

– Вибач, – говорить молодша сестра i знову смiеться. Ковтае вино з келиха. Мiра здивовано дивиться на неi, озвучуе здогад:

– Невдале побачення?

– І так. І нi, – знизуе тендiтними плечима балерина.

– Тобто? – Мiра опускаеться на стiлець, повертае на столику до себе пляшку вина етикеткою. Бiле токайське. Вiра рiдко п’е ii улюблене вино.

– Вiн не прийшов, – тихо говорить молодша сестра.

Мiра зводить брови на лоба.

Навряд чи для сестри це звична ситуацiя. Вона зараз видаеться не засмученою – радше здивованою. Нiби вiдкусила шматок пирога, а вiн виявився на смак зовсiм не таким, як вона очiкувала. Вiра повiльно ставить келих на пiдвiконня та усмiхаеться.

– Уявляеш?

Мiра зморщила лоба, запитала:

– А ти точно не переплутала час i мiсце?

– Точно. Ми домовилися зустрiтися сьогоднi у «Семаденi». Не впевнена о котрiй, але ввечерi.