Справа мертвого авіатора

– Тобто?

– Пам’ятаете, ви говорили Вiрi, що кавалеристи просто пересiли на iнших коней – залiзних, iз крилами? Так, один iз пiлотiв розповiдав нам, що сам – колишнiй кавалерист, драгун. Говорив, що кавалеристам, якi перейшли в авiацiю, простiше за iнших, мовляв, схожi принципи керування вуздечкою та шенкелями.

– Гм, – Тарас Адамович погладив довгий вус. – І справдi, пересiли, – пробурмотiв вiн кудись убiк, обмiрковуючи почуте.

Мiра кивнула та додала:

– Вiра тодi смiялася i говорила, що польська кавалерiя завжди була крилатою.

Вiзник зупинив коня бiля брами на аеродром. Тарас Адамович подав Мiрi руку, окинув поглядом рiвнi ряди ангарiв. Незайманий снiг вкривав дахи споруд i лавки трибун. Колишнiй слiдчий i дiвчина рушили в бiк будiвель, якi видавалися покинутими.

– А якщо ми тут нiкого не знайдемо?

– Про одну зустрiч я домовився, – заспокоiв свою секретарку Тарас Адамович, – товариш нашого пiдозрюваного погодився поспiлкуватися. І що найвагомiше – вiн був на борту лiтака, коли сталося вбивство.

Дивно, що з мосье Лефевром вони досить недовго говорили про лiтаки – француз завжди iз захопленням вiдгукувався на будь-яку згадку про авiацiю. Чи то вiн не хотiв писати, чи то його нормандський шаховий партнер вiдчував холод вiд листiв, коли торкався iсторiй про пiдкорювачiв неба. Мосье Лефевр мiг писати про Адольфа Селестена Пегу, який був родом iз мiстечка Монферра, що на пiвднi Францii. Пегу воював у африканському полку легкоi кавалерii, потiм, пiсля хвороби й одужання, потрапив до 12-го гусарського полку.

Мосье Лефевр старанно оповiдав усi подробицi з життя Пегу, радше – переповiдав те, що читав у газетах. Адже вiдтодi, як авiатор почав крутити в небi над Парижем мертвi петлi, газети не стомлювалися писати про нього, порiвнюючи з Белерофонтом – першим вершником на крилатому конi. Мосье Лефевр писав, що жаданий brevet de pilote Пегу отримав особливого дня – 13 лютого 1913 року. Хтозна, можливо, двi тринадцятки стали фатальними для француза? Дивний пiлот iз хворобливим кольором обличчя з дикоi та, як вважали французи, – нелiтаючоi краiни випередив його, виконавши мертву петлю над Куренiвським аеродромом.

Землi, що лежали на схiд вiд Царства Польського, недарма вважали територiею, вiльною вiд польотiв. Ще за часiв Катерини ІІ на будь-якi спроби подолати земне тяжiння тут дивилися в кращому разi як на розвагу чи дешевий ярмарковий балаган.