Справа мертвого авіатора

Але оскiльки Агата лежала на пiдлозi, я зрозумiв, що щось трапилося. Покликав Остапчука. Поруч молодят знайшли келихи. Пляшка шампанського стояла на столику. Ми… – вiн подивився на Тараса Адамовича, – намагалися привести iх до тями, я ледь не розлив на обличчя дiвчини нашатир.

– Коли ви зрозумiли, що вони мертвi?

– Курдашов був холодний – я ледь торкнув руку. Потiм ми увiйшли у смугу хмар над мiстом, нас кидало. Остапчук кричав, що спочатку нам потрiбно сiсти, потiм кликати лiкарiв, я пiшов вирiвнювати курс.

– А що Осипов?

– Його трусило. Вiн говорив, що цього не може бути, кидався до Агати. Ми всi добре знали – ранiше вiн був закоханий в неi, здаеться, вони навiть збиралися побратися, але потiм Агата познайомилася з Курдашовим.

– То в полiцii вважають, що це помста залицяльника-невдахи? – запитала Мiра.

– Я не знаю, що там вважають в полiцii.

– Але ж ви знаете, що Осипова заарештували? – запитав Тарас Адамович.

– Так. Бо розливав шампанське у келихи саме вiн.

– То у шампанському справдi була отрута? – поцiкавилася Мiра, озирнувшись на Тараса Адамовича.

– У келихах, не у пляшцi. Ми маемо деякi матерiали слiдства, – пояснив вiн поручику.

– Чому ж тодi ви не маете моiх свiдчень? Я все це вже розповiдав полiцii.

– Маемо. Але повторна розмова зi свiдком – завжди корисна. З’являються новi подробицi.

– Наприклад?

– Я, звичайно, розумiю, що «Гранд» – не одномоторний моноплан, але менi здаеться дивним, що люди в лiтаку час вiд часу втрачають одне одного з поля зору. Чому Курдашов з Агатою сидiли у кiмнатцi?

– Мабуть, через Осипова. Не думаю, що Агата хотiла його тут бачити.

– Чому ж вiн був на борту?

– Курдашов запросив… здаеться.

Слiдчий задумливо погладив вуса та запитав:

– Скiльки часу ви ще перебуватимете у Киевi, поручику?

– Похорон завтра, на Лук’янiвському кладовищi.

– Справдi? – скосив зацiкавлений погляд у бiк Рахлiна Тарас Адамович.

– Ми мали повернутися до Вiнницi дванадцятого грудня.

– А якщо вас викличуть у суд?

Рахлiн здивовано поглянув на колишнього слiдчого.

– Ми повернемося до Ескадри дванадцятого грудня. Хiба що Сiкорський привезе документи, якi дозволять нам затриматися у Киевi.

Вони попрощалися посеред урочистого безмежжя аеродрому.