Справа мертвого авіатора

Але ж вона – не слiдчий! Навiть не колишнiй! Спiврозмовники Тараса Адамовича часто навiть не запитували, чи вiн iз полiцii, зробивши упереджений висновок на користь цiеi версii, або задовольнялися вiдповiддю «Майже» на свое запитання. А iй доведеться придумати щось переконливiше на зустрiчне запитання: «Хто ви i чому розпитуете?»

Як починае розмову зi свiдками Тарас Адамович? Говорить якусь просту i не надто несподiвану фразу. Щоправда, вона не бачила, як вiн опитував свiдкiв на похоронi. На кладовищi всi звичнi фрази лунатимуть неприродно.

– А куди ви подiли старого?

Запитання примусило здригнутися i рвучко обернутися до того, хто так раптово вдерся у ii роздуми.

– Дивний початок для розмови, – холодно сказала дiвчина, упiзнавши голос ще до того, як зустрiлася поглядом iз чоловiком, який спинився за два кроки вiд них. Горенко говорив тихо, однак Мiрi здавалось, що його слова – голоснiшi за протяжний речитатив священника – розтинають морозне повiтря, привертаючи зайву увагу. І чого вiн пiдiйшов?

– Тут будь-який початок буде дивним.

Вiн був у формi. То теж мае вiдбути до Вiнницi дванадцятого грудня? Ескадра ж там. Сьогоднi сьоме, отже, терпiти цього типа у мiстi iй лишилося п’ять днiв. Обнадiйливо.

Без ентузiазму вона представила штабскапiтана Менчицю, завваживши, що павза затягнулася. На аеродромi Горенко був не надто схильним до розмов, на кладовищi першим вступив у дiалог.

– Полiцiю не надто порадувала його присутнiсть тут, вiн пiшов, – вирiшила нiчого не вигадувати Мiра, вiдповiдаючи на його запитання.

– Старий – не з полiцii? – запитав вiн, знову змушуючи ii зморщити чоло. Мiрi не подобався тон. Чи просто цей чоловiк, але ж – свiдкiв не вибирають.

– Нi, – вiдповiла вона, – колишнiй слiдчий.

– Тодi перекажiть йому, – вiн скосив погляд у бiк Менчиця, – Осипов не винен.

– Не надто цiнна iнформацiя, – вiдрiзала Мiра.

– Це не версiя.

У розмову втрутився Менчиць. Невже вiдчув ii роздратування? Вимовив спокiйним, – вона могла заприсягтися, – майже щиросердним тоном:

– Тарас Адамович не вiрить у його винуватiсть. Тому й узявся за це розслiдування. А ви знайомi з пiдозрюваним?

– Служили в однiй ескадрi. Я був його iнструктором у Гатчинi. – Горенко рiзко повернувся до Мiри, додав: – Вiн не повинен був летiти.