Справа зниклої балерини

– О, все гаразд, – усмiхнувся чоловiк, i, не звертаючи уваги на те, що вона вже вiдкрила рота для наступноi реплiки, повiв далi: – Звiсно, я мiг би додати iнших ягiд, тодi агрус розкрив би свiй смак iнакше. Однак я – прихильник моносмакiв.

Дiвчина ковтнула чай, обережно поставила чашку на стiл i повiдомила:

– Вашу адресу дав менi Сильвестр Григорович Богач.

Подумки пообiцявши змусити Сильвестра Григоровича пошкодувати про вчинене – ото ще вигадав! – роздавати адреси шахових партнерiв усiляким дiвчиськам, Тарас Адамович зазначив:

– Сильвестр Григорович, до речi, навпаки – любить, коли у вареннi змiшуються рiзнi смаки.

Однак варення – не борщ. Щоб воно вдалося, достатньо й одного виду ягiд. Що скажете?

– Мабуть, ви маете рацiю. Розумiете, я сьогоднi прийшла… Менi порадили… Сильвестр Григорович…

– Той ще порадник, скажу я вам.

– Моя сестра зникла, – раптом чiтко вимовила гостя. Вона не розплакалась i не влаштувала iстерики – цього найбiльше боявся колишнiй слiдчий. Сльози бентежать, створюють непотрiбний хаос.

Вiн повiльно пiдсунув до неi наповнену смаколиком розетку i приречено зiтхнувши, порадив:

– Спробуйте розповiсти по черзi. Я вислухаю вас.

Ворона з сусiднього дерева скептично каркнула. Дiвчина вiдставила чашку й стиха промовила:

– Мене звуть Мирослава Томашевич. Ми iз сестрою вже пiвтора року живемо в Киевi, квартируемо в будинку по вул. Велика Пiдвальна, 34. Я навчаюсь на Вищих жiночих курсах.

Господар здивовано пiдняв догори брови.

– Юридичний факультет, – додала гостя.

 – Сестра – балерина в мiському театрi.

Вона на мить затнулась.

– І вона зникла?

– Так. Сильвестр Григорович сказав, що ви можете допомогти ii вiдшукати.

– Сильвестр Григорович – вигадник, – хитнув головою Тарас Адамович.

– Але ж… ви – слiдчий Галушко? Сильвестр Григорович сказав, що ви – найкращий.

– Якщо Сильвестр Григорович мав на увазi нашу з ним партiю в шахи, то тут я з ним не сперечатимусь.

Дiвчина мимоволi усмiхнулась, хоч усмiшка вийшла сумною.

– Вона виступала в невеликому пластичному етюдi в Інтимному театрi, я зайшла в гримерку пiсля виступу, однак ii там не було. Інша балерина сказала, що Вiра вийшла хвилину тому, я шукала ii, однак… – вона мiцно стисла пальцями фаянсову чашку. – Я не знайшла ii. Знала вже тодi – щось сталося. Шукала в театрi, розпитувала знайомих, потiм чекала ii вдома – Вiра не повернулась. Я…

– Як давно це було?

– Тиждень минув, – опустила очi.

Томашевич. Певно полька.