Справа зниклої балерини

Струнка, наче сама з балету. Але ж балерина… Балерина. Мосье Лефевр писав йому про росiйський балет в Парижi, вживаючи c’est magnifique[1 - С’est magnifique – це прекрасно (фр.).] мало не в кожному реченнi. Однак Тарас Адамович, говорячи про балерин, використав би iнше слово – frivole[2 - frivole – легковажний (фр.).]. Мадемуазель Томашевич зникла чи просто забула про час?

– Ви теж так думаете?

– Як?

– Як у полiцii. Що вона просто десь розважаеться?

Отже, вона вже ходила в полiцiю.

– Так, вже ходила.

Майже вiдразу. Слiдчi сказали, що балерини… не зникають надовго.

– Вам запропонували почекати?

– Так. Але Вiра нiколи б не вчинила так зi мною. Вона не зникла б без попередження. Я знаю, щось сталося.

ЇЇ впевненiсть була цiлковитою. Чи це просто спроба виправдати сестру?

– Розумiете…

– Просто «Мiра».

– Розумiете, Мiро, я – не слiдчий. Вже давно.

– Сильвестр Григорович сказав, що колишнiх слiдчих не бувае, – впевнено проказала дiвчина.

Сильвестр Григорович уже набалакав на швидкий i болючий мат у три ходи в iхнiй партii.

Вголос запитав:

– А Сильвестр Григорович…

– Чоловiк подруги нашоi матерi.

Отже, Марта. Дружина Сильвестра Григоровича могла змусити чоловiка до будь-якоi обiцянки. Як вiн одразу не здогадався! Марта нерiдко дiлилась iз ним рецептами консервованих томатiв, щебетала про цiни на цукор чи оповiдала мiськi плiтки, однак враження легкостi й поверховостi у розмовi з нею було оманливим. Марта керувала Сильвестром Григоровичем залiзною рукою.

Але ж його шаховий партнер – з Фастова. Невже цiй тендiтнiй сестрi балерини не було до кого звернутися в Киевi?

Чай було випито. Дiвчина вiдставила чашку з одиноким листочком м’яти, що лишився на денцi. Інтимний театр – це щось на Хрещатику? Тарас Адамович не надто занурювався в богемне життя Киева. Зрiдка мiг провести вечiр в Оперi, однак останнiм часом надавав перевагу домашньому затишку, партii в шахи з далекими партнерами чи неквапнiй працi в саду. Тишу в садибi порушували хiба що дзвiнкi голоси сусiдських хлопчакiв, що злiталися на ласощi, – смакувати варення за новими рецептами.

Хлопчаки були суворими дегустаторами: аналiзували його пошуки, вловлювали найменшi вiдтiнки смакiв, давали поради, пересипаючи iх власними або вигаданими iсторiями й смiхом, а потiм так само швидко розлiталися, лишаючи господаря з новими iдеями для експериментiв. З ними було легко й весело. Вони не вимагали вiд нього розшукувати сестер-балерин.