Потворні хроніки, або Лихо з інших світів

Інерцiя завжди буде в нагодi, очевидно, потвора ii не врахувала, коли розганялась. Потвора влетiла в купу уламкiв а хлопцi почали обстрiлювати ii в них. Воно висунуло голову i Павло кинув ломакою по нiй. Влучив, але це не допомогло, потвора вискочила з розжарених уламкiв i почала вже розбiгатись в сторону Павла. Той розвернувся, зачепився за залiзяччя i впав. В руцi вiн тримав вже розмотаний клубок платиновоi нитки i коли зрозумiв що шансiв вижити вже нема кинув те прямо в потвору. Нитка впала прямо пiд ноги чудовиську, воно запуталось i на великiй швидкостi упало на уламки, ну i на свою голову, звiсно почувся хрускiт в областi шиi i потвора намертво докотилась до Павла.

Той в цей момент переглядав останнi митi свого життя… ну на мобiлку записав як в потвору ломакою влучив от i переглядав. Дуже погано вийшло, взагалi не розбереш нiчого, стерти доведеться замiсть того щоб дивитись як потвора на нього зараз плигне. Потвора вочевидь плигнула, але в останне в життi своему i докотилась якраз до нiг Павла i бiльше не подавала жодних ознак життя. Павло вже заждався, подивився на час на молiльнику, подумав що щось пiдозрiливо тихо i вдивився в простiр позаду екрану своеi мобiли.

Перша його реакцiя – це був крик.

Друга його реакцiя – почав штурхати ногою.

Третя реакцiя – залiз на потвору i обкрутив ii шию ниткою.

Четверта реакцiя – зайняти переможну позу та чекати своiх помiчникiв, але тi чим дужч тiкали i прискорились як почули його переляканий крик.

П’ята реакцiя – покликати тих же хлопцiв поки не вiдбiгли далеко.

Шоста реакцiя – повторюе четверту реакцiю.

На цей раз вiн став героем на весь свiт. Позлiтались репортери i всякi бажаючi побачити свого героя. Його почали фотографувати в рiзних позах i навiть зi своiми новими друзями.

– 

Ну що ж, – сказав Сфiнкс, – тепер ти знаеш те над чим ламали голови всi нашi вченi вiками, тому тобi слiд повернутись в свiй час, там тобi ще не раз доведеться зустрiтись iз цiею iстотою, але знай , той хто вб’е бiльше однiеi iстоти офiцiйно отримуе звання винищувача i честь та славу по всiй галактицi.

Ти подарував нам надiю, ну i вiру в перемогу. Дякую тобi вiд iменi всiеi моеi планети.

– 

А я ще коли – небудь побачу…, – сказав задумавшись Павло,– .. собаку, що розмовляе.

– 

Нi, – вiдповiв Малеш, – проте для тебе можна дiстати пару пiгулок i ти сам в себе вдома створиш собi такого друга.