Чаша

Чаша

Олександр Скороход

Книга, яка перед Вами – написана саме для Вас! Для того, аби почастувати чарiвним напоем iз „Чашi” та провести стежками неосяжного „ВСЕСВІТУ”. Повiсть „Чаша” – напiвпоетична, пригодницька iсторiя про подорож студента-медика Максима у пошуках Вiзантiйськоi релiквii – „Чашi”, захованоi у Кримських горах. Якi перепони чекають на хлопця, чи вдасться йому знайти скарб? І що принесе знахiдка? Всi вiдповiдi – у „Чашi”, на самому ii денечку.

Олександр Скороход

ЧАША

Маленька повiсть

Вiтер розгорнув книжку й почав гратися ii сторiнками, аж поки не зупинився на перших рядках третього роздiлу.

Де е початок, де кiнець – Вам скаже, мабуть, i дитина.

А золота де середина —

Не кожен визначить мудрець.

Нiщо початком е всього, Кiнець – то все вже означае, Лиш середина «е» i «мае»,

Вона життя й лиш мить його.

Хто хоче вiдповiдь знайти, В серцi чиiм вогонь палае, Той вiдшука ii, спiзнае,

Та мае довгий шлях пройти…

Максим згорнув книгу.

З моря вiяв прохолодний вiтерець, зеленувато-синi хвилi одна за одною накочувалися на берег, перемiшуючи пiсок i гальку. Разом з ними на серце набiгав смуток. Пiсля позавчорашньоi сварки зi Свiтланою Максим уже не радiв анi морю, анi сонцю.

Сварка була якоюсь дивною, нелогiчною. Вони вже досить давно зустрiчалися i добре знали одне одного. Свiтлана була юристом, двоюрiдною сестрою колишнього Максимового сусiда по кiмнатi в гуртожитку, який уже закiнчив навчання i зараз проходив iнтернатуру.

Того дня, коли хлопець знайшов книжку, яку зараз тримав у руках, Свiтлана прийшла витягти його в кiно. Побачивши, як Максим щось захоплено читае, вона без тiнi здивування, обнявши його, сказала:

– Слухай, Максе, поки ти тут читаеш у чотирьох стiнах, на вулицi така чудова погода…

– Тут я з тобою, Светiк, цiлком i повнiстю погоджуюся.

Дiвчина вiдiйшла до вiкна, замрiяно подивилася на вулицю i зiтхнула.

– Я справдi повинен це прочитати i не можу пiти з тобою сьогоднi в кiно. Давай завтра?

– Завтра – понедiлок, робота, а пiслязавтра – вiвторок i знову якiсь турботи, а там – вiдпрацювання, стажування, – голос Свiтлани задзвенiв на високих нотах.

– Тодi давай через тиждень?

– Як завжди, Максе, – наступного разу…

– Але ж бажання не можуть завжди збiгатися з можливостями, – намагався фiлософськи зауважити хлопець.