Всесвіт

– Слухай, Марiчко, де це ти останнiм часом пропадаеш? Що, черговий кавалер з’явився? – запитала Алiса, хитро мружачись.

– Та нi, не вгадала, – дiвчина захихотiла.

– То, може, вiдкриеш таемницю кращiй подрузi?

Марiчка вдавано важко зiтхнула:

– Ну, тобi, Алiсонько, вiдкрию. Все одно ж не вiдчепишся… Я почала ходити на йогу.

– На йогу? Ну, ти даеш! – щиро здивувалася Алiса. – То, може, i вегетарiанкою стала?

– Не дочекаетесь! – засмiялася подруга. – Навiщо вегетарiанкою? Просто вирiшила тiлом зайнятися – i нiякоi фiлософii.

– А хiба так можна?

– Повiр менi! Хочеш пiдкину тебе сьогоднi додому?

– Добре, – погодилася Алiса, згадавши, що ii подруга за кермом – то ще одна окрема iсторiя, – я сьогоднi без авто, маршрутками добиралася…

Дiвчата пiдiйшли до маленького срiблястого «Субару». Марiчка вимкнула сигналiзацiю, i вони сiли в салон. Якийсь час iхали мовчки, потiм Алiса витягла iз сумочки шоколадний батончик:

– Будеш?

– А що там iще е?

– Значить, так – цiлий коктейль для псування фiгури: шоколад, карамель, горiшки, до того ж обсмаженi…

– Тодi точно буду, – засмiялася Марiчка, – не кину ж я кращу подругу в бiдi, сам на сам iз таким пiдступним ворогом стрункоi фiгури! Дiли його, Алiсо, двi фiгури менше постраждають, нiж одна – це напевно!

Марiчка спритно лавiрувала серед машин, встигаючи жувати батончик i спiлкуватися з подругою.

– О, анекдот про йога згадала, – почала вона.

 – Значить, Гiмалаi. Лiзе альпiнiст по скелi, високiй-високiй, де й зачепитися немае за що, руки вже тремтять, важко. Тут бачить, бiля вершини йог висить – однiею рукою за виступ причепився, а в iншiй тримае книжку й читае собi. Альпiнiст ближче пiднявся та й питае: «А правду кажуть, що ви, йоги, дуже сильнi?». Йог перегортае чергову сторiнку рукою, якою щойно тримався за скелю, i, навiть не дивлячись на альпiнiста, вiдказуе: «Та нi, неправда».

Подруги пирснули зi смiху.

– Придурок, куди преш?! Що, слiпий, не бачиш, що друга смуга?! – закричала у вiконце Марiчка вслiд червоному «Опелю», який, порушуючи правила, ледь не врiзався в них.

Алiса любила свою подругу за цю ii iмпульсивнiсть та вiдвертiсть, за те, що, iнодi, особливо за кермом, не соромилася «крутих» виразiв на адресу горе-водiiв, яким спало на думку порушувати правила в ii присутностi.