Фатальна помилка

Князь iшов незнайомою стежинкою, коли у густих заростях терну наштовхнувся на кам’янi руiни, що залишилися вiд якогось древнього поселення. А там бiля струмка Андрiй побачив прекрасну дiвчину. Вiтер-бешкетник розтрiпав ii довге хвилясте волосся, повсякчасно смикав за скромну сукню. Дiвчина сидiла на великому бiлому каменi i вдивлялася в синi вiдблиски джерельноi води.

– Як звати тебе? – прошепотiв Андрiй.

– Марiя, – лунко вiдповiла незнайомка. – Але чому ти запитуеш про iм’я мое? Я ж дружина твоя…

– А де це ми?!

– Це земля твоя, княже.

Тут ми роститимемо наших дiточок та онукiв… Ось, помилуйся! – i дiвчина вказала на прозору водну гладiнь. Андрiй глянув у той бiк…

І от уже прозоро-чиста, кришталева вода лагiдно обмивала його ноги, руки, груди й навiть саму душу…

Уперше за багато рокiв князь вiдчув себе надзвичайно сильним.

Але тут мiсцевiсть знов помiнялася настiльки, що ii було вже неможливо упiзнати. На мiсцi руiн виросла фортеця. По вулицях мiста потягнулися навантаженi вози, поважно проходили туди-сюди городяни, ремiсничий люд, безтурботно вешталися ватаги дiтлахiв…

Надалi все сталося саме так, як тодi наснилося.

У 1582 роцi Андрiй Немирич оженився на Марii з роду Хрептовичiв-Богумських, у посагу дружини одержав селище Черняхiв на березi рiчки Очеретянки, що згодом перетворилося на центр володiнь усього роду Немиричiв. У благодатнiй долинi князь побудував дерев’яну фортецю – i потягнулися туди селяни й ремiсники… Мiстечко розросталося дуже швидко.

Сам Андрiй був православним, натомiсть його дружина Марiя – кальвiнiсткою. У зрiлому ж вiцi вона перекинулася до громади послiдовникiв iталiйського дiяча Реформацii, вiдомого гуманiста Фауста Социна. Социнiяни (вони ж арiяни) придiляли величезну увагу питанням моралi та вважали, що не так уже й важливо, яких вiрувань дотримуеться людина – головне, щоб життя проживала вiдповiдно до евангельськоi моралi.

Отже, арiянство було не стiльки релiгiею, скiльки етичним вченням.

Саме завдяки наполегливим зусиллям Марii, дружини князя Андрiя Немирича, на початку XVІІ столiття Черняхiв перетворився на один iз центрiв поширення социнiянства. Що ж до самого Андрiя, то вiн релiгii не змiнював, але й перешкод дружинi не чинив, тому заходилась вона будувати арiянськi храми, збирати синоди й виховувати iхнiх дiтей у дусi вiровчення социнiянського братства.