Кинджал проти шаблі

І не дивно: адже вся околиця знала круту вдачу тiтки Марти… Але в жодному разi укритися вiд гнiву цiлительки iм не вдалося: до двору попiвського будинку вже пiдкотив невеликий вiз, пронизливо заiржав кiнь, на повному скаку зупинений рiзко натягнутими вiжками.

– Прокляну!!! Усiх вас до десятого колiна прокляну, коли племiнничка моя помре!!! – зичний голос тiтки Марти перекрив безладний галас, учинений смертельно переляканими жiнками.

Без жодних розпитувань цiлителька кинулася в лазню, де двi найсмiливiшi баби притримували вкрай знесилену Настусю.

– О-о-о, тiточко, нарештi ти приiхала, я тебе так чекала… – промимрила породiлля знекровленими губами.

– Мовчи, дитинко, мовчи, люба! Тобi сили поберегти потрiбно, – майже нiжно проворкотiла Марта.

Баби навiть перезирнулися вiд несподiванки: справдi, тон цiлительки разюче вiдрiзнявся вiд розгнiваних вигукiв, що тiльки-но доносилися знадвору.

– Я просила, щоб за тобою послали, але нiхто мене не слухав… – продовжувала скаржитися Настуся.

– Мовчи, моя рiдненька, я зараз усе виправлю…

– Усе буде добре, тiточко?.

.

– Ти мене знаеш, я б не взялася рятувати навiть тебе, якби не було надii!

– Тiточко Марто!..

– Нiчого, рiдненька, нiчого! На ось, ковтни, – i цiлителька влила до рота племiнницi кiлька крапель напою з маленького глиняного флакончика.

Непритомна Настуся повалилася бабам на руки.

– Хутко несiть ii в будинок, у постiль укладайте, у чисте перевдягнiть! – скомандувала Марта.

– Але вона ж iще не…

– Мовчати!!! – гримнула знахарка.

 – Ви тут багато чого накоiли, тож тепер мене послухайтесь, дурепи недолугi!!! Настусю в будинок вiднесiть, умийте i перевдягнiть, у постiль покладiть – нехай поспить! У лазнi все негайно прибрати! А це заварити онде у тiм чавунцi!..

І цiлителька тицьнула однiй з бабiв вузлика з пучечками сушеного зiлля.

– Боже! – благала Марта, коли породiллю вiднесли в будинок. – Боже, дай менi сили виправити все, що цi дурепи тут накоiли!!! Прошу Тебе, Господи Боже Всемогутнiй!..

На порозi виникли розгубленi повитухи, вони мовчки спостерiгали за гарячкуватою молитвою Марти.

Вiдчувши спиною iхнi переляканi погляди, цiлителька озирнулася й рiшуче скомандувала:

– Я кому сказала?! Якщо дотепер не зрозумiли – повторюю: лазню вимити, воду нагрiти, чисте рядно приготувати, зiлля в чавунцi заварити й у будинок вiднести, кiмнату якнайдужче натопити…

– Та як же ж це?! У будинку ж народжувати не можна, лазня тодi навiщо?! – захвилювалися повитухи.