Пустоцвiт

За мiй рахунок – за рахунок графа Кирила Розумовського!!! Ти чуеш, корчмарю, продажна твоя душа?! За мiiiй!!! За мiй рахууунооок!!! За мiiiй – за грааафааа Кииирииилааа Рооозууумооовськооогооо!!!

Дзенькнули золотi червiнцi й срiбнi рублi iз зображенням Анни Іоанiвни – колишньоi правительки, яким у нього вiдтепер не буде лiку. Мармизи присутнiх розквiтли широкими сяючими посмiшками, галас вiдновився з новою силою.

Добре, добре – смiйтеся! Смiйтеся, чорт вас усiх забирай з вашими смiхотливими тельбухами!!! А от тiльки нову монету ще накарбують – iз профiлем новоi iмператрицi!.

. До того все йде. А там…

А там вже!.. От у тiм-то й рiч: поруч iз государинею тепер – його рiдний братик!.. От у чому рiч!..

Тому смiйтеся, добродii, смiйтеся на здоров'я!!!

Все-таки шкода, що Теплова з ними немае… На третiй день скаженоi гульби мовив коротко: «Ну все, пора й за справи братися», – i зник.

Що за дурня?!

Якi ще справи?!

Подумаеш – справи!.. Великий пшик.

От, примiром, мови вiн опанував?! Аякже: наприклад, нiмецьку… Як це там звучить, а?! Натюрлiх… або нах тюрлiх?! iх бiн… А може, iхт бiн?.

. Нi, краще вже французькою: компрене ву… ля фам, но де льом… А-а-а, яка, по сутi, рiзниця?! Одне зрозумiло: без знання нiмецькоi вiн не змiг би слухати унiверситетськi лекцii. А вiн слухае?! Ще як!!! Отже – знае!.. А без французькоi!.. О-о-о, без французькоi….

Ххха!.. А танцювати й фехтувати навчений?! Авжеж!!! Який же це, даруйте, граф з нього виходить, якщо без танцiв та фехтування?! Як же iнакше на балах або, скажiмо, на дуелях поводитися, що робити накажете, якщо танцi та двобоi не опанувати?! Так, вiн – кращий!!! І недарма через нових своiх знайомих до самоi мадемуазель Фiфi в ii модний салон потрапив!!! Ах, мадемуазель Фiфi – це… Це щось!.

. Зате як запалюе, як кров у жилах пiсля цього грае!.. Вона – вища будь-яких похвал, от що вона таке, ця сама мадемуазель!!! Тим паче, за просто так до неi не потрапиш, тiльки по знайомству, та й то дуже, ду-у-уже гарному знайомству!..

Гетьман Кирило Григорович Розумовський.

А етикет вивчати на настiйну вимогу того ж Теплова?.. Дурниця!!! Та без усякого дурнуватого етикету вiн – граф!!! Он навiть iз самим Фрiдрiхом зустрiчався i прикрашену дiамантами табакерку вiд нього в подарунок одержав – он як його цiнують. Кому б на iхньому рiдному хуторi сказати – не повiрять…

– У горлi деренчить, настав час випити, – Кирилко пiдняв свiй кубок.

– Вип'емо, графе! Вип'емо!!! Вiват!..