Пустоцвiт

Мовляв, настiльки ризикованi розмови в iншому мiсцi могли б завершитися досить кепсько. Добре, що тут iх не почуе нiхто стороннiй!..

Однак уголос сказала зовсiм iнше:

– Вам би, Гришутко, у лазеньку сходити. Тутечки нещодавно монастирськi приходили, до них гонець зi столицi приiжджав щодо вас. То вони менi води наносили й лазеньку натопили. Я там вам вiничкiв березових поклала й мильця…

– Дякую, тiточко Гафiе, ти просто думки моi читаеш!

– Та що ти верзеш!.. – зiтхнула стара. – Чого вже там угадувати, якщо лазенька пiсля далекоi дороги – це найперша справа?!

– Було б добре Кирилка в чисте перевдягнути… У тебе щось для нього знайдеться?

– Аякже! Я от тутечки для послушникiв монастирських сорочки та штанi шила, ще в лавру вiднести не встигла.

До речi, звiдти вам дещо передали, от тiльки не подивилася, що саме. Мiшок он на лавi стоiть.

Куховарка махнула рукою кудись убiк.

– Це добре. А чи збереглися у тебе, тiточко Гафiе, гребiнь i дзеркало, що я зi столицi привiз?

– І ножицi, й гребiнь, i дзеркало – усе е, Гришутко! Аякже?! Ножицi в скриню поклала, там i лежать…

– Тож лазенька вже готова?

– Готова, готова! – посмiхнулася Гафiя.

Дiставши зi скринi ножицi й гребiнь, Теплов вийшов у двiр. Кирило, скинувши сорочку, оскаженiло рубав дрова. Був вiн надзвичайно худим i блiдим, але при цьому демонстрував величезну працьовитiсть, що дуже сподобалося Теплову.

– Ви от що: закiнчуйте iз дровами, давайте краще в лазеньцi попаримося, – наказав Григорiй.

Юнак перестав рубати дрова й завмер, здивовано витрiщившись на нього. Теплов спочатку теж здивувався, але вже за мить зрозумiв, у чiм рiч, i м'яко пояснив:

– То це ж я вас учора сюди привiз! Чи не впiзнали?

Кирилко насилу вгадав в одягненiй по-простому людинi вчорашнього шляхетного пана.

– От що з людьми одяг робить… – промимрив замислено.

– Це ви вiрно зазначили, – схвалив Теплов. – 3 вами, Кириле, також цiлком може статися аналогiчне перевтiлення. От тiльки вдягати багате вбрання слiд на оновлене тiло, а тому – в лазеньку, в лазеньку, в лазеньку!.

.

Григорiй допомiг Кирилку покласти наколотi дрова в рiвний акуратний стос, i обидва попрямували в кiнець довгого городу до маленькоi лазеньки. Перед входом Теплов подав юнаковi дерев'яний гребiнь i попросив розчесати волосся. Виявилося, що воно безнадiйно поплуталося й не пускае гребiнь рухатися. Хоч як шкода було Григорiю чорних кучерiв Кирилка, а все ж таки довелося обстригти юнака.