Пустоцвiт

– Це як же зрозумiти? – здивувався Теплов.

– А от як: поiдеш за кордон з Кирилком, щоб мiй брат навчанням старанним надолужив час, загублений у дитинствi на хуторi, а згодом принiс би честь i радiсть роду Розумiв!

– А з чого це отакий поспiх? На наступний рiк по веснi й поiдемо, – спробував заперечити ад'юнкт, у якого на найближчий час були трохи iншi плани.

– На наступний рiк може бути пiзно. Зараз iхати треба, а вже потiм подивимося, де служити братиковi моему: чи Боговi в монастирi, чи государинi iмператрицi при дворi…

Однак просто так вiдмовлятися вiд своiх планiв Теплов не збирався.

Довелося ризикнути! Завiвши Олексiя Розума в будинок i про всяк випадок якнайпильнiше прикривши дверi, ад'юнкт розповiв про все: про загадкову появу бiля ворiт майбутньоi Олександро-Невськоi лаври тяжко пораненого поляка, що принiс немовля в залитих чужою кров'ю пелюшках, про несподiвану знахiдку в архiвах бiблiотеки Московськоi академii наук, про пiдiбранi Силантiем папери, якi треба ще належним чином вивчити… а заразом i про давню мрiю керувати Санкт-Петербурзькою академiею наук!

Обер-егермейстер вислухав Теплова уважно, з непiдробленим iнтересом.

Очi фаворита заблищали, Розум помiтно оживився. Втiм, голос його залишався твердим, як криця:

– Дуже цiкавi й кориснi вiдомостi, Григорiю Миколайовичу! Ви не турбуйтеся, поiдьте з Кирилком за кордон, як вам i наказано…

– А як же знайденi в Москвi документи?!

– Я особисто подбаю про них.

– Але ж це…

– Бiльше того, Григорiю Миколайовичу, пропоную вам негайно продати менi вашу таемницю для подальшого використання знайдених вiдомостей мною особисто.

При повному вашому невтручаннi, ясна рiч…

– Що-о-о?!

Теплов вiдмовлявся вiрити власним вухам.

– Люб'язний мiй Григорiю Миколайовичу, за знайденi документи ви одержите гарнi грошi, мою повну прихильнiсть i заступництво, однак надалi не станете претендувати нi на що, пов'язане зi змiстом знайдених паперiв. Натомiсть я особисто подбаю про те, щоб керiвництво Санкт-Петербурзькою академiею наук дiсталося саме вам i нiкому iншому.

Теплов очiкував почути у вiдповiдь на свое зiзнання все що завгодно, тiльки не це! Хоча думка про те, що самому Розуму шляхетного походження не вистачае так само, як i Теплову, здавалося б, лежала на поверхнi. І як вiн одразу не зметикував?! Знайшов з ким дiлитися таемницею, нема чого сказати!..

Не дивно, що ад'юнкт вирячився на обер-егермейстера iз найдурнуватiшим виглядом.