Шалені шахи

І взагалi, iз князем можна домовитися… Наприклад, визнати шлюб недiйсним… повернути вам улюблену дочку… Зрештою, зажадати вiд злочинця компенсацii у виглядi грошей або майна!

Але тут зненацька для всiх закричала принцеса Анна:

– Нi, Сангушка варто стратити!!! Знищити без найменшоi пощади!!! Вiн негiдник, злочинець, ошуканець, мерзотник!!! Що буде, якщо всi наслiдуватимуть його приклад i почнуть викрадати безневинних дiвчат для наруги, а тiльки собi на потiху?!

– Чуете, ваша величносте, чого вимагае принцеса? – Очi Беат метали блискавки.

 – Якщо ви справедливий правитель, то зупините скоене беззаконня, але якщо…

Не дослухавши, король махнув рукою, демонструючи тим самим, що розмова закiнчена, i полишив кабiнет.

Слiдом за Сигiзмундом вибiгла заплакана Анна. Нiхто не намагався зупинити ii: весь королiвський двiр знав, що принцеса небайдужа до Сангушка – а тепер вона сама зажадала для цiеi людини смертi…

Нiким не зупинена, Анна втекла в палацовий сад, де довго й нестримно ридала, прощаючись iз дiвочими мрiями, яким нiколи не судилося збутися.

* * *

На термiново скликаному сеймi доля Сангушка була вирiшена: князя оголосили державним злочинцем, за його голову призначили нагороду.

Ловити втiкача спохопилися чимало бажаючих не тiльки через запропонованi грошi. Адже тепер нареченим Олени-Єлизавети-Катерини Острозькоi мiг стати саме той, хто виконае волю сейму й короля!..

Такий поворот справи вiдверто спантеличив Беат. Ситуацiя помiнялася аж нiяк не в кращий бiк: замiсть одного шанувальника в ii дочки з’являлася цiла юрба перспективних наречених, вiдповiдно, шанси зберегти сiмейнi грошi лише для себе танули на очах.

Подумки княгиня обурювалася на саму себе, що послухалася поради клятого Папагодi. Звiсно, треба було тишком-нишком домовитися iз Дмитром Федоровичем!.. Беат спробувала знов сунутися до короля, але Сигiзмунд бiльше не хотiв слухати ii.

Зi свого боку i принцеса Анна, охолонувши, подумала про те, щоб просити брата про помилування для князя. Але так i не наважившись знов постати перед королем, замкнулася у своiй кiмнатi, де безупинно молилася й ридма ридала.

Дивлячись на сестринi страждання, Катаржина сама попросила його величнiсть короля Сигiзмунда ІІ Августа повторно скликати сейм, щоб замiнити страту майновою i грошовою компенсацiею постраждалiй сторонi. Що зрештою й було зроблено.

Але надто пiзно: за порадою Василя Костянтиновича Дмитро Федорович разом з молодою дружиною втiк чи то в Чехiю, чи то в Моравiю.