Хорор у морзі: нечиста сила в судово-медичному відношенні

До речi, вiн з почуттям задоволення зауважив, що Лера зовсiм не була дурною i старанно почала обмацувати пов'язку на очах.

– Ти надiв на нас маски? – здивовано протягнула вона, – Звiдси я роблю висновки, що ви – медпрацiвники. Швидше – лiкарi або фельдшера.

– Роби висновки, скiльки тобi завгодно! – промовив Демч.

Дiвчата виявилися розумнiшими, нiж вiн припускав, i його iнтерес до них став стрiмко зменшуватися.

Незабаром машина виявилася в лiкарняному дворi.

– Лiвiше i прямо. Зупинiться тут, – промовив вiн водiевi, розрахувався з ним i почав витягувати з кабiни пасажирок.

– Тiльки не пiдглядаемо, – примовляв вiн, допомагаючи дiвчатам пiднятися по декiлькох сходах.

До речi, Лера весь цей час тренувала пам'ять i намагалася обчислити, куди ж iх привезли. Те, що вони перебували зараз на територii райлiкарнi, не викликало у неi сумнiвiв. Але де саме?

Сашко вiдкрив дверi i обидва, пiдтримуючи дiвчат, увiйшли до вiддiлення. Демч мовчки повiв очима вправо i запитально глянув на колегу.

Вправоруч розташовувався вхiд до моргу.

Над аркою в коридорi висiв напис: «Вхiд суворо заборонений!». Але це ж було попередження для родичiв померлих, а не для цiкавих Варвар, яких можна i треба було провчити. Помiтивши дивне збентеження в очах Ореста, Демч зрозумiв, що вести гру доведеться йому одному.

По коридору послiдовно розташовувалися: справа – допомiжна кiмната, де зберiгалися iнструменти для розтину, лабораторний посуд та речi небiжчикiв, якi поки не встигли забрати родичi померлих; кiмната санiтарiв; прямо в торцi – вхiд у секцiйний зал; а злiва вiд нього, бiля бiчного лiкарняного входу до моргу, – малюсiнька кiмната – колишнiй холодильник, дверi якого замикали ззовнi на величезний засув.

Саме сюди, через своерiдну «мальовничостi» кiмнатки, i вирiшив привести Санька своiх гостей. Як розповiдав йому Орест, цю кiмнату завжди намагалися використовувати як камеру для зберiгання трупiв. Але неякiснi холодильнi агрегати не витримували влiтку мiсцевих теплих умов, i постiйно виходили з ладу.

Перiодичнi дезiнфекцii допомагали тимчасово позбавлятися специфiчного трупного смороду, але вiн продовжував тут залишатися якимось чином. А вид кiмнатки зсередини справляв взагалi моторошне враження.

Убогi дерев'янi полицi для небiжчикiв по обидва боки стiн давно прогнили, i Демч не розумiв, невже не можна було вiдразу зробити iх металевими або мармуровими.