Хорор у морзі: нечиста сила в судово-медичному відношенні

От, якщо не дай Боже, трапитися масова загибель населення, у нього навiть не буде мiсця, де складувати тiла. Хiба що, прямо на пiдлозi? Справдi, холодильнi камери були дуже актуальним питанням для контори Демча. Але минув уже тиждень, як вiн подав запит про це головному лiкаревi, а вiдповiдi так i не отримав.

– Судячи по запаху, ми знаходимося в морзi, – безапеляцiйним тоном зауважила спостережлива Лера.

– Ось як? – радiсно заволав Орест.

– Нецiкаво з тобою! – вiдповiв Демч i зняв з дiвчат пов'язки, – Хоч ти вгадала не зовсiм точно.

Дiвчата стояли й з цiкавiстю розглядали примiщення в вiсiм квадратних метрiв. Зсередини трупосховище було покрито колись темно-коричнево-сiрою фарбою, яка за довгi роки вицвiла до невпiзнанного вiдтiнку. Здебiльшого вона була вiдлущена дрiбними фрагментами. Крiм того, на першому «поверсi», мабуть, зберiгалися гнилi трупи, тому що на самих стiнах збереглися нiмi пiдтвердження цьому – буро-чорнi дрiбнi бризки й патьоки на самих полицях.

– Уявiть собi: ось тут довго лежало тiло убитого промисловця, а навпроти – знаходилося тiло нещасноi дiвчини, яка наклала на себе руки через нещасливе кохання, – з захопленням нiс майже професiйнi фантазii Демч.

Дiвчата мовчки слухали його, затамувавши подих, а Орест намагався згадати, коли таке було насправдi. Проте Демч брехав так натхненно i переконливо, що незабаром i сам Орест заслухався свого приятеля.

– А було таке, щоб хтось насправдi не помер, а прокинувся тут? – напiвпошепки запитала Алла.

– Ось що ти весь час вперед забiгаеш? Я тiльки хотiв розповiсти вам… Якось, пiд час ШТП постраждало кiлька людей. У деяких лiкар «швидкоi допомоги» вiдразу констатував смерть i вiдправив до моргу, а деяких вiдправив до лiкарнi, де вони згодом i померли. Оскiльки це був лiкар – не судмедексперт, i не дуже розбирався в трупних змiнах, то вiн допустив помилку, i вiдправив до моргу живу людину, яка була просто без свiдомостi.

– Жах! І що? – ахнули дiвчата.

– А ось тепер уявiть, – Демч прикрив зсередини дверi.

– Чоловiк прийшов до тями i побачив, що лежить на пiдлозi. Поруч з ним знаходилися холоднi тiла, якi вже видавали специфiчний трупний запах та запах кровi… Вiн став озиратися i кликати на допомогу…

Навiть Орест став уявляти собi подумки таку картину.