Хорор у морзі: нечиста сила в судово-медичному відношенні

А ви могли б про пухлини, необхiдностi проходити профогляди…

– Господи, поки вiд нас не вимагають – i, слава Богу. Отже, в тобi прихований талант оповiдача. Книжки писати треба.

– Можливо, з часом. До речi, багато наших пишуть. Тому, що бачать життя як би зсередини, i смерть…

Вони вiдкрили дверi, i Орест з полегшенням плюхнувся на лiжко.

– Це був незабутнiй день!

– Так, нiчого так, – спокiйно вiдгукнувся його приятель, роздягнувся i тут же заснув.

А Манчишен довго дивився в темну стелю i вже уявляв, яке романтичне побачення вiн прагнутиме влаштувати Лерi на тижнi.

Страйк. Метод Демча

Життя у вiддiленнях йшло своею чергою, i все було б добре, якби лiкарнi не затримували зарплату вже другий тиждень. Таке вже було в iх практицi.

Зараз уся лiкарня обурено гудiла, тому що мер Тищенко не обрав прiоритетом виплату зарплати медикам, а направив всi кошти на вiдновлення несподiвано згорiлого унiвермагу, яких в мiстi було декiлька. Усi знали, що мер мав свою значну частину фiнансовоi вигоди саме з цього магазину.

– Мiг би й за власнi грошi вiдновлювати магазин. Це – не предмет першоi необхiдностi. А лiкарня – перша! – обурено кричали медики.

Профспiлка прийняла рiшення боротися проти несправедливого рiшення районноi ради. Спочатку колектив написав до мерii клопотання про термiнове використання резервiв для виплати грошей, на що була отримана звичайна вiдписка про те, що «потрiбно почекати» i так далi, i тому подiбне.

Час йшов, людям було нема за що жити, а мер i далi не чухався.

Орест вже двiчi займав грошi у Демча перед побаченнями з Лерою. За положенням, медики взагалi не мали права страйкувати. Але профспiлки наважилися пiти на такий крайнiй захiд, як порушення службових iнструкцiй. Бо, стосовно них, адже, теж було допущено порушення.

– Ми – не «терпiли», скiльки можна? – кричали на зборах товаришi у бiлих халатах.

– Хвилиночку, шанованi! – призвав до порядку головлiкар, – Скажу вам чесно: особисто я не можу йти на демонстрацiю – мене одразу ж знiмуть.

Не може йти й: «швидка допомога», допомога породiллям i ургентнi лiкарi по вiддiленнях. Але всi iншi можуть, тому що всiх – не звiльнять. Тому – жодних штрейкбрехерiв! Всi завтра з 10 ранку зустрiчаетеся пiд вiкнами мерii.

– У нас – справжня революцiя! Деякi навiть плакати малюють. Завтра йдемо страйкувати пiд мерiю, – iнформував сусiда Орест.

– Слухай, а це – вiдмiнний привiд! – пробурмотiв собi пiд нiс щось незрозумiле Демчин.