На нашем сайте вы можете читать онлайн «Принц України». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
Краткое содержание книги Принц України, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Принц України. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Тимур Литовченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
Принц України читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Принц України без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ну, сама помiркуй: менi ж просто пощастило зовсiм випадково дiзнатися, що така собi балерина Олександра Тимченко потрапила до нiмецького тилового шпиталю з численними пораненнями. Звiсно, я одразу ж зрозумiв, що йдеться про мою любу племiнницю з Харкова! Поза сумнiвом, це знак долi. Ти одужаеш, станеш у нас санiтаркою, почнеш iнших поранених вiд смертi рятувати – як-от тебе врятували… Це ж так шляхетно – людей з того свiту повертати!..
Однак дiвчина вже не слухала вiдвiдувача. Вирячившись у простiр перед собою незрячими вiд жаху очима, вона вся трусилася вiд нервового напруження, а по щоках двома блискучими струмочками котилися сльози.
– Ну, нiчого, Сашунько, нiчого страшного. І нема чого плакати, коли все складаеться настiльки чудово! Я подбаю про те, щоб тебе як слiд пiдлiкували. Але вже не тут, а десь в Австрii, наприклад. А ти поки що подумай над моiми словами. Подумай добряче, гаразд?…
І вийшов в коридор, де на нього чекав головний лiкар шпиталю.
Глава 2
Подвiйний агент
Лiкарня Святого Михаiла,
Торонто, 14 липня 1977 року
– А?! Де це я?…
Старий спробував пiдвестися, як раптом маленька i при цьому несподiвано дужа жiноча ручка з легкiстю втримала його за плече, а знайомий лагiдний голос промовив:
– Лежiть, дядечку, благаю! Для вас такi спроби е шкiдливими…
– Сашунько, це ти?
– Я, дядечку. Авжеж, я.
Порфирiй Андрiйович повернув голову на звук, придивився уважно до розпливчастого силуету… але все ж таки не впiзнав жiнку, яка говорила:
– Сашунько, це справдi ти?
– Хiба ви не бачите, дядечку?!
– Уяви собi, не бачу.
Старий навпомацки зловив праву руку племiнницi, обережно доторкнувся до неi та мовив жалiсливо:
– Так-так, Сашунько, долоню твою впiзнаю. Але ж я нiчого не бачу… Що це таке зi мною? Перед очима немовби марево якесь.
– Ах, так! Лiкар попереджав, що у вас можуть бути тимчасовi вiдхилення, пов’язанi iз зором.
– Лiкар… Який лiкар – Фредерiксен, чи що?
– Нi, дядечку, iнший лiкар. Той, який з лiкарнi.
– То я, виходить…
– Ви, дядечку, в найкращому шпиталi Торонто – в лiкарнi Святого Михаiла. В окремiй палатi. Все влаштовано найкращим чином.
– Так, зрозумiло… – старий зiтхнув i негайно запитав заклопотаним тоном: – А день сьогоднi який?
– Чотирнадцяте липня, четвер.










