Принц України

Клiмат в цiй частинi Італii вищий вiд усiляких похвал. Можна сказати – европейський курорт. Умови утримання такi, що дай Боже здоров’я i благополуччя союзникам: сухi й чистi бараки, пральня, лазня. Харчування вельми пристойне, хоча лише дворазове: це вже Силенко мiг оцiнити з професiйноi точки зору – як дивiзiйний iнтендант.

Бiльш того, адмiнiстрацiя табору йшла назустрiч деяким господарським iнiцiативам iнтернованих воякiв. До iнiцiатив цих, до речi, Силенко мав безпосереднiй стосунок. А почалося все з квiткових клумбочок пiд вiкнами…

* * *

Голоднi та втомленi, вони тiльки-но прибули в цей табiр.

Сталося це навеснi, небо було безхмарним, сонечко ще не припiкало, але вже таки пригрiвало. Якось вранцi вони вийшли з бараку i побачили…

– Маки!.. Дивiться, дивiться, якi маки!.. Немовби у нас вдома!..

Всi завмерли й дивилися на чудовi червонi квiточки, як завороженi. Й тiльки тодi кожен з воякiв вiдчув, наскiльки скучив за землею: адже переважна бiльшiсть iнтернованих до вiйни жили або в селах, або на хуторах, або ж в невеличких мiстечках…

Не дивно, що весь день кожен згадував рiдну домiвку й неодмiнно додавав при цьому щось на кшталт:

– А у нас мальви цвiтуть.

Якi ж гарнi мальви – нi в кого таких нема!

– Мальви пiзнiше розквiтнуть, – заперечували йому авторитетно.

– Сам знаю, що пiзнiше! Але ж розквiтнуть обов’язково…

– Спочатку посадити треба було, щоб розквiтли, – втручався в розмову ще хтось. – А як не посадиш, то й розцвiтуть у тебе будяки, о!.

.

– А у нас в мiстечку скрiзь були клумби, а квiтiв на них стiльки…

– І скiльки ж?

– Та хоч греблю гати!!!

– Квiтами – i раптом греблю?! Ото насмiшив…

– А я бiльше чорнобривцi полюбляю.

– А я барвiночок…

Звiсно, квiти на територii табору росли – тi ж таки маки… Щоправда, бiльшiсть iз них разом з iншою рослиннiстю (особливо з деревами, що значно погiршували огляд територii) нещадно винищували. Проте мiсцями квiти все ж таки встигали розростися.

І одного разу хтось iз iнтернованих бiйцiв викопав та дбайливо попересаджував цi непоказнi рослини на рукотворнi клумбочки попiд самiсiнькими вiкнами баракiв.

Коли цi клумбочки побачило табiрне начальство, стався великий скандал. Насамкiнець так званi клумби було наказано прибрати, а землю бiля баракiв розрiвняти, щоб навiть спомину нiякого про рiзнобарвну красу не лишилося!

Споглядаючи голу чорну землю замiсть ошатних клумбочок, люди зажурилися й занудьгували.