Принц України

Трохи повозившись з настройками, пiдлiток почав тихесенько награвати «Кортеж богiв»:[30 - «Кортеж богiв» або «Юпiтерiв похiд» – оркестровий вступ до другоi частини «Енеiди», найпопулярнiший фрагмент цiеi опери Миколи Лисенка.] як видно, вiн i досi не перейнявся серйознiстю поточного моменту, а думки про вiдвiдини опери остаточно не вивiтрилися з його юноi голiвки.

Однак не минуло i п’яти хвилин, як в коридорi за дверима пролунали тихесенькi жiночi кроки, супроводжуванi якимсь сопiнням i легким повискуванням.

Слiдом за цим у кiмнату увiйшла Ганна Василiвна[31 - Ганна Василiвна Шабунiна – няня, яка багато рокiв займалася вихованням дiтей гетьманськоi родини. Згiдно зi спогадами Олени Отт-Скоропадськоi, ця жiнка вирiзнялася суворiстю та надзвичайною вiдданiстю родинi Скоропадських.] в супроводi Мукi – французькоi бульдожихи, улюбленицi панi гетьманшi. Данило миттю зрозумiв, наскiльки сильно розсердилася матiнка, якщо замiсть себе прислала двох вiдданих «ланцюгових псiв», тому поспiхом опустив смичка зi скрипкою i навiть спробував вiдступити до шафи. Однак цей запiзнiлий маневр не вiдвiв вiд нього прочуханки сувороi няньки:

– Олександра Петрiвна попросила мене нагадати вам, паничу, про необхiднiсть залишатися в межах пристойностi, а також про неприпустимiсть iхнього порушення. Панi сподiваеться, що ii син нарештi продемонструе розумiння ситуацii, що склалася в мiстi. Паничу, та що ж це ви таке робите?! У вашого батька зiбралася важлива нарада, а в палацi скрипка лунае!!! А раптом хтось на вулицi почуе – що про нас люди подумають?! І що можуть подумати нашi нiмецькi друзi?… Отже, негайно припинiть вправлятися зi скрипкою i знайдiть собi iнше заняття, бiльш вiдповiдне поточному моменту.

Сказавши це, Ганна Василiвна спрямувала на пiдлiтка такий спопеляючий погляд, що у сiромахи захололо пiд ложечкою. Розумiючи, що хлопчик потрапив у немилiсть, Мукi вийшла з-за спини нянi, цокаючи крихiтними кiгтиками по вiзерунковому паркету, дещо припала на кривенькi переднi лапки i суворо гавкнула.

– Мукi!.. – роздратовано проскреготала няня, не вiдриваючи пронизливого погляду вiд Данила. Присоромлена бульдожиха поспiшила знов забiгти iй за спину. Пiдлiток похмуро мовчав, тому Ганнi Василiвнi довелося спитати:

– То що ж менi передати вашiй матiнцi?

– Передайте, що ii син повнiстю усвiдомив всю недоречнiсть своiх вчинкiв i тепер спробуе поводитися вiдповiдно до ситуацii.