Принц України

– Чудово!

Шарудячи численними складочками сукнi, няня пiшла з гордовито пiднятою головою. За нею почимчикувала i собачка. Гавкати на присоромленого пiдлiтка Мукi бiльш не смiла, та все ж для порядку похмуро сопiла i час вiд часу видавала щось схоже на придушене гарчання.

Данило ж сховав скрипку назад до шафи i тепер абсолютно не уявляв, чим би зайняти себе на весь вечiр. Врештi-решт, вийшов в коридор i, намагаючись не шумiти, попрямував на «офiцiйну» половину гетьманськоi резиденцii. Чим далi вiддалявся вiд житловоi частини палацу, тим повiльнiше й тихiше крокував гетьманич.

Коли ж опинився буквально в десяти метрах вiд дверей батькового кабiнету – взагалi зупинився i завмер.

Цi дверi охороняли двое вартових, одягнених у красиву парадну форму. Гетьманича вони, зрозумiло, прекрасно знали в обличчя. Знали також, що вiн обожнюе потайки спостерiгати за урочистою, з музикою i барабанним боем змiною варти, яка вiдбувалася щодня опiвднi. Тому при його появi навiть не ворухнулись. Однак уважнi суворi погляди вартових, спрямованi на пiдлiтка, немовби благали Данила забратися звiдси геть, причому якнайшвидше.

А шашки, що висiли в пiхвах на боцi у кожного iз цих хлопцiв, сьогоднi чомусь змушували насторожитися.

Постоявши трохи, гетьманич розвернувся i повiльно поплентався назад до себе. Мабуть, мало не вперше в життi вiн зрозумiв, що вартовi день i нiч безперервно чатують бiля входу в робочий кабiнет його батька не просто заради краси. Вони справдi, в буквальному сенсi слова охороняють життя першоi особи Украiнськоi держави – i це нiякий не жарт! Якщо потрiбно, цi вартовi самовiддано захищатимуть як самого гетьмана, так i всю його сiм’ю – адже в цьому i полягае iхня головна мiсiя.

А тому краще забратися вiд дверей батькового кабiнету i не муляти очi тим, хто…

– Никифоре Івановичу![32 - Полковник Никифор Іванович Блаватний (1886–1941 роки) – украiнський вiйськовий i громадський дiяч, драматург, журналiст. У короткий перiод перебування сiм’i гетьмана Павла Скоропадського в Киевi проводив багато часу з гетьманича Данилом як вихователь й домашнiй вчитель украiнськоi мови.

]

О-о-о, як чудово, що саме сьогоднi в гетьманську резиденцiю зазирнув цей пiдтягнутий, дещо сухорлявий полковник! Тепер вечiр точно не пiде бульдожисi Мукi пiд хвiст, як побоювався пiдлiток.

– Даниле!.. Через це вбивство в мiстi таке коiться, що й не передати. Я був зайнятий цiлий день, вкрай виснажився, зараз ось тiльки вирвався сюди. Зазирнув до тебе – не знайшов.