На нашем сайте вы можете читать онлайн «Адеман. Орбітальне фентезі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Адеман. Орбітальне фентезі

Автор
Дата выхода
26 января 2018
Краткое содержание книги Адеман. Орбітальне фентезі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Адеман. Орбітальне фентезі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Олівія Глейс) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Це історія про втечу. Лабіринтом і Пустелею, по колу і параболою крізь проталини у часі із рваним півквитком. Вимушені мандри негероїв зав’язані на сюжеті про викрадення. Це історія про знахідку — ілюзію полярності, про біле у чорному і темне у світлому. Адеман — старий град у Знайденні, де співіснують істоти людської раси і нащадки печерних гриханів. Їх світ обертається довкола двох сонць. Одна із зірок — Танна, колиска усіх світів, яка, вмираючи, спричиняє катаклізми планетарного масштабу.
Адеман. Орбітальне фентезі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Адеман. Орбітальне фентезі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Поруч примостилася репана попiльничка-цукерниця iз горсткою спалених ущент сiрникiв, а я переключив увагу.. Нi, просто вимкнув. Слово з тексту лиш застряло в головi. Щось знайоме.., як холодне гiрке паливо для протравленого нутра.
Так, ранiше я уявляв тее людським iменем i причиною свого ув’язнення у круглому кабiнетi. Кiмнатi без дверей. Ще були вiкна, або ж замаскованi пiд них монiтори, броньованi чимось таким пластичним, як мильна бульбашка, але мiцнiшим за всякий кевлар. Я випробував на мiцнiсть усi крiсла. Усi спроби вирватись безглуздi.
У 49 (тепер я не зовсiм певен стосовно свого вiку) багато чого встиг пiдiбрати, досягти i… загубити у тому мiсцi, де дорога роздвоюеться. Нiколи не думав, що буду це комусь розповiдати вiд самого початку. Спершу довго вагався, однак без вступу наступнi, описанi мною, подii можуть видатись не зрозумiлими, тому вирiшив повернутись на перехрестя. Хтось iнший на моему мiсцi так не вчинив би, бо розповiдати про своi грiхи – честь сумнiвна.
Лiтери кривляться, бо я всмiхаюся. Я пiдозрюю, що ближче до кiнця цього рукопису, менi знайдеться.. замiна.
Із недавнього часу багато що змiнилося. З якого часу? Із того самого, коли я подумав, що поцiлив на роздорiжжi.. крутиголовку. Не плямистого сiрого птаха – п’ятирiчну доньку. Той випадок, що зветься нещасним i звiльняе тебе вiд суспiльноi вiдповiдальностi, а на дiлi садовить у найглибшу яму.
Виповзти iз неi самому несила, тому що борсатись на ii днi легше, нiж обдирати кiстяшками пальцiв навiснi стiни. Мужнiсть програла двобiй iз сумлiнням, а я уперше вiдчув присутнiсть невидимого лялькаря. Вiн усе спланував, зробивши кожен мiй крок схожим на сiпання марiонетки у петлi. Змагатися iз ним – що воювати iз власним божевiллям. Я спав, iв, ходив на роботу – виконував простi i складнi рухи по iнерцii, без осмислення, мов сновида.
Я мiг би сам поставити собi дiагноз, якби залишався самим собою. Вiд колишнього мене нiчого не зосталося – втративши майбутне, я поволi прощався iз тим, що мало стати минулим. Юлька пiшла – зiбрала малу свою валiзу для вiдряджень, тихо прикрила дверi, i бiльше ми не бачились.





