Адеман. Орбітальне фентезі

Вся вона спливла у ринву, втопившись у новiй надii.

– А, згадали! Очi двоногого iз Втраченого свiту фiльмують правдивi iсторii. У Знайденнi все не так. У Знайденнi навiть тiнi подвiйнi, еге ж, матiнко, – примруживши щiлину правого ока, Лис подарував коту гримасу кривляння. – Моя прекрасна матуся тому живий доказ. Шкода, що зараз вона вимушено мовчить, та при нагодi обов’язково повiсть дуже цiкаву iсторiю. За свiй вiк не одне дитинча виходила. А дехто ще сумнiваеться? – вiн називав кицьку своею матiнкою, що навiвало менi огиднi здогади.

– Менi потрiбнi докази.., що вона жива, – прозвучало це з моiх вуст, як «Розбудiть мене!»

Лис химерно поморщився, похитав круглою, мов гарбуз, головою i заговорив уже серйозним тоном:

– Ви, вченi люди iз Втраченого свiту, – безмiрнi у власному невiгластвi. Тригор не дае вам зоряного неба – лиш телескоп. Ваша кровинка жива-здорова, але вже.. не ваша. О так, не скуштувавши огрума, правди землi не збагнеш. Вибачте, що вдався до нарiччя адеманцiв… Та скажу без кривлянь: вам випав квиток в один кiнець, i кiнець той мае стати початком великоi справи за участю вашого спадкоемця.

То ж я б на твоему мiсцi, чоловiче, не лукавив. Пташку твою вполювали i пiдмiнили на ляльку. Я.. був у тому бiлому екiпажi iз хрестиком. Не сам.. звiсно. Ти мiг бачити, як працюе команда..

Я змусив його нервувати i перейти на «ти». Своiм зiзнанням Сольчин викрадач тепер довiв до ступору мене: справжня решiтка.. ще не опустилася.

А вони були таки майстрами. Я згадав, як чув крики породiллi.

. у каретi швидкоi-убивцi. Кричали усi.. І знову менi захотiлося заревiти диким звiром. І замiсть розбитого «форда», замiсть круглоi кiмнати мене триматиме iх.. нашийник.

– Як.., якщо Солька у твоему свiтi.., – мiй голос знову зривався, а слова чiплялися за спогади, – я зроблю, що завгодно. Але якщо ти збрехав, язика брехливого згодую твоему коту.

– Хо! Це вже розмова! Люблю такий.. дещо грубуватий, але творчий пiдхiд до справи. Я знав, чим тебе оживити. Лиш затям собi: жертовнiсть муруе людям п’едестали, але не в оцьому мiсцi.

Тут свiт обертаеться навколо Тригора. Йому не становлять монументи – його ненавидять, то ж будь розумним – не дратуй його людськими сентиментами. І будь розважним, нахиляючись за каменем, якщо не знаеш сили свого суперника. Зважай, це буде банальна дiлова угода..

Наступноi митi кiт в ореолi блакитi нарештi перестав мене гiпнотизувати. Беззвучно вiдкидаючи довгу тiнь, так само нечутно розчинився у синiй темрявi.