На нашем сайте вы можете читать онлайн «Наші дракони вбивають нас». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Детские книги, Детская проза. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Наші дракони вбивають нас

Автор
Жанр
Дата выхода
26 сентября 2016
Краткое содержание книги Наші дракони вбивають нас, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Наші дракони вбивають нас. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Оля Зубарєва) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Якщо Ви не прочитаєте цю книжку за одну ніч, Ви навряд чи колись до неї повернетесь. Якщо ж Ви прочитає цю книжку за одну ніч, Ваш колишній світ зруйнується і на його уламках народиться дещо абсолютно нове. У Анемі (країні Драконів) точиться братовбивча війна, що є аналогією подій, які розгортаються у сучасному світі. Червоні Дракони хочуть винищити Жовтих, аби заволодіти усіма земними та неземними багатствами. Жовті Дракони з усіх сил намагаються вистояти, адже саме вони оберігають Гармонію Всесвіту. Без Жовтих Драконів люди знищать одне одного і розпочнеться Великий хаос. Тереза важко переживає смерть коханої бабусі, яка мала загадкове минуле. Дівчина випадково дізнається, що бабуся була причетна до дивного світу Драконів, і випадково сама туди потрапляє разом з подругою Олесею.
Наші дракони вбивають нас читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Наші дракони вбивають нас без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Все робила поспiхом…
– Дивно…
– Ти не думала сама сходити до нових жильцiв, пояснити iм все, попросити забрати речi?
– Думала, але…
– Що але? Ми зараз же йдемо туди!
– Ти збожеволiла? І що ми скажемо: «Добрий день, можна попорпатись у вашому пiдвалi?»?
– Саме так! Але я не зрозумiла, навiщо нам порпатись в пiдвалi…?
– Вона там зберiгала усi цiнi iй речi: фотоальбом, дивнi маски i рiзнi статуетки з подорожей.
– Вирiшено: зараз же йдемо, поки я не передумала.
Вечiр збирався полонити день, на вулицях, як завжди у цю пору було пусто, ставало прохолодно.
– Поспiшаймо, Терезо, я маю до вечора бути вдома.
– Не я це все вигадала.
– Але ж ти хочеш цього, – з виглядом людини, яка доносить до немовляти очевидне мовила Олеся.
Дiвчата пiдiйшли до потрiбного будинку. Навколо нього рiс невеличкий сад. Вiтер на подвiр’i хилитав гойдалку. Червонi гноми мали б з цiкавiстю виглядати з трави, але трави не було, i iм залишалося розгублено чекати лiта.
– Цi дерева посадила вона… – з сумом пiдмiтила Тереза.
– Гаразд, досить скиглити, – рiшуче мовила Тереза, – я гадаю найбезпечнiше буде влiзти у задне вiкно, тодi ми вiдразу зможемо потрапити до пiдвалу.
– Я так i знала, що заходити через дверi це не для тебе.
– Менi зараз буде важко пояснювати все господарям, до речi глянь: он вони.
Чоловiк i жiнка середнiх рокiв з респектабельним виглядом пiд ручку не спiшно вийшли на двiр i направилися на сусiдню вулицю.
– Красива пара, – зауважила Олеся.
– Так, але iм не личить цей дiм, – сум вкотре стиснув легенi Терези.
– Вони однi тут живуть?
– Не знаю…
– Тодi, щоб не ризикувати, ввiйдемо через вiкно, щастя, що воно знаходиться так низько.
– Ну це так… А ти думаеш дякувати чому, я у тринадцять рокiв вночi зустрiчалася з мiсцевим хлопцем, аби погуляти пiд мiсяцем?
– Ого, та ти у нас смiлива! – дзвiнкий смiх наповнив надвечiрню тишу.
– Тихiше, а то ще почують.
– Ти права, ну що, лiзьмо?
– Лiзьмо!
Терезi не вперше доводилось заходити до будинку нестандартним способом, тому вона без проблем вiдкрила вiкно та миттю шмигнула всередину.
– Ти схожа на черв’ячка, що потрапив у халепу.
– Не смiйся – краще допоможи.
Нарештi обидвi потрапили у будинок.
– Здаеться пусто, – мовила Олеся.





