На нашем сайте вы можете читать онлайн «Посол Царя Царів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
Краткое содержание книги Посол Царя Царів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Посол Царя Царів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Орест Сандомирський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
Посол Царя Царів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Посол Царя Царів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Мiй патронташ – це спецiальнi гнiзда на моему шкiряному поясi. Десять гнiзд: вiсiм я використовую для рушничних набоiв, два – для пiстольних.
Тепер я поклав у гнiзда сiм патронiв для староi рушницi, як бiльш знайомоi, та три до карабiна, та наготовив патронiв i для того, i для iншого – скiльки було куль. Треба буде дамам замовити якусь торбинку, аби скласти запаснi. Бiс, а, може, вони й шити не вмiють? Оскiльки ж робота роботою, а голова, хоч i хвора, та думае, я роздумував про причини поведiнки Анхель, яка стала вдовою лише позавчора.
Анхель стала перед моiми очима.
Добре, що вона не розумiе французькоi. Вiдверто кажучи, була певна, що ти скористаешся. У вiдповiдь я почав переказувати байку дiдуся Крилова «Троежонець», де цар зобов’язав його жити з усiма трьома, а головний герой натомiсть удавився. Валенсiйка зареготала, нарештi промовила:
– Ну, якби треба було…
– Якби я запросив таку цiну за захист, то сплатила би. Не менi тебе судити.
– Якби ти знав, як я зненавидiла чоловiка за час цiеi подорожi. Ти плавав колись так, щоб довго?
– Малий був, не пам’ятаю.
– Погана вода, просто з плiснявою якоюсь. Сухарi, в яких стiльки хробакiв, що я iла iх, заплющивши очi. Солонина… – вона вилаялася по-матроському. – Постiйно качае, так, що й вiд доброi iжi нудило б. І все це – безкiнечно довго. Та я вже розумiю, що нiчого романтичного в подорожах на вiтрильниках немае. А вiн ще й вимагае, все йому мало. Мiг же й не iхати, або хоч мене полишити.
* * *
На цей раз я простояв усю нiч. Менi було страшно.




