Мисливські усмішки (збірник)

А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! – i повз торбу, не сумуйте, старайтесь iхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз мисливцiв кiлька качок, киньте:

– Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука…

Бо однаково, коли приiдете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас:

– Дорогi, мабуть, тепер качки?

Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп iз дикоi качки…

Найперше й найголовнiше – обскубти качку.

Робити це краще в себе в кабiнетi.

Щоб не заважало вам уже вискубане пiр’я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець пiдхопить, i пiр’я вам не заважае… І качка обскубана, i кабiнет – перина…

Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:

– Уже обскуб! Мамо, зварiть супу!

Дуже це смачно у мамiв виходить.

Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:

– Та це ж курка, а не качка! – ви авторитетно заявiть:

– Це – качка. Тепер усi такi качки пiшли.

Яровизованi…

– А чому в неi горло перерiзане?

– Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що нацiляюсь, виходу не було, взяла й… зарiзалась. Що ж тут дивного?! Варiть уже, прошу вас!

Залишаеться, отже, останне: iсти суп.

– Як його iсти?

Ложкою!

Попоiвши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергiйовича Тургенева.

Прекрасна книжка!

1945

Лисиця

Лисицю найвигiднiше полювати взимку, коли земля натягне на себе бiлу-бiлу та пухку-пухку ковдру i задрiмае зимовим спокiйним сном.

Тодi шкурка в лисицi робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як вiдомо, лисицю полюемо виключно через ii знамените хутро, що мае наукову назву – горжетка.

Лисицi водяться у нас в Радянському Союзi геть-чисто на всенькiй його територii – i на ланах, i на болотах, i в лiсах та перелiсках.

За весь час нашого свiдомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всiх вищесказаних мiсцях i на всiх тих мiсцях в них стрiляти.

Збираетесь ви, значить, на лисиць.

З цього приводу ви говорите вдома:

– На лисиць поiду! У Срiблянському ярку, казав Йосип Явдокимович, два виводки. Поiду, – чотири-п’ять лисичок тарарахну – от воно: тобi горжетка. Це, як чотири! А як п’ять – то й менi горжетка.

Полювати лисиць, – одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться стояти на гону довгенько, – лисиця йде великим колом, доки собаки ii тим колом обженуть, – замерзнути можна.