На нашем сайте вы можете читать онлайн «Мисливські усмішки (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Юмористическая литература, Юмористическая проза. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Мисливські усмішки (збірник)

Автор
Дата выхода
23 февраля 2013
Краткое содержание книги Мисливські усмішки (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Мисливські усмішки (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Остап Вишня) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Мисливські усмішки» відомого українського письменника Остапа Вишні вже понад півсторіччя веселять нас – читати їх без сміху неможливо. Герой цих оповідань – кумедний, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому – здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього – не трофей, а спілкування з природою.
Мисливські усмішки (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Мисливські усмішки (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Мисливськi усмiшки (збiрник)
Остап Вишня
«Мисливськi усмiшки» вiдомого украiнського письменника Остапа Вишнi вже понад пiвсторiччя веселять нас – читати iх без смiху неможливо. Герой цих оповiдань – кумедний, трохи дивакуватий у своему священнодiйствi збирання на полювання, в очiкуваннi зайця або лисицi, в поверненнi додому – здебiльшого без здобичi або i без рушницi чи шапки. Але завжди вiн iронiчний до себе, доброзичливий i наiвний, як дитина. І головне для нього – не трофей, а спiлкування з природою.
Остап Вишня
Мисливськi усмiшки (збiрник)
Моя автобiографiя
У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого появлення на свiт бiлий i потiм – рокiв, мабуть, iз десять пiдряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Трапилася ця подiя 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в мiстечку Грунi, Зiнькiвського повiту на Полтавщинi…
Власне, подiя ця трапилася не в самiм мiстечку, а в хуторi Чечвi, бiля Грунi, в маетковi помiщикiв фон Рот, де мiй батько працював у панiв.
Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку – колиска з вервечками, з другого боку – материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш – i ростеш собi помаленьку.
Так ото й пiшло, значить: iси – ростеш, потiм ростеш – iси.
Батьки моi були як узагалi батьки.
Батькiв батько був у Лебединi шевцем. Материн батько був у Грунi хлiборобом.
Глибшоi генеалогii не довелося менi прослiдити. Батько взагалi не дуже любив про родичiв розказувати, а коли, було, спитаеш у баби (батьковоi матерi) про дiда чи там про прадiда, вона завжди казала:
– Отаке стерво було, як i ти оце! Покою вiд iх не було.
Про материну рiдню так само знаю небагато. Тiльки те й пам’ятаю, що частенько, було, батько казав матерi:
– Не вдалася ти, голубонько, у свою матiр. Царство небесне покiйницi: i любила випити, i вмiла випити.
А взагалi батьки були нiчого собi люди. Пiдходящi.
За двадцять чотири роки спiльного iхнього життя, як тодi казали, послав iм Господь усього тiльки сiмнадцятеро дiтей, бо вмiли вони молитись милосердному.
Почав, значить, я рости.
– Писатиме, – сказав якось батько, коли я, сидячи на пiдлозi, розводив рукою калюжу.
Справдилося, як бачите, батькове пророкування.
Але нема де правди дiти, – багацько ще часу проминуло, доки батькове вiщування в життя втiлилося.
Письменник не так живе й не так росте, як проста собi людина.
Що проста людина? Живе собi, поживе собi, помре собi.





