Мій друг Франц Йосиф

Тим не менш бургомiстр передав намiснику листа, той обережно розгорнув його, насамперед подивився на закiнчення, побачив френзель Франца Йосифа I i лише потiм з якимось мiстичним благоговiнням почав читати написане. Доки вiн ознайомлювався iз вмiстом листа, бургомiстр не став чекати рiшення намiсника i запропонував менi сiсти.

Я зняв цилiндр i разом з тростиною подав бургомiстру. Той не став обурюватися такiй неповазi до себе, щоправда, одразу ж передав чоловiковi, який супроводжував мене.

Тим часом намiсник ознайомився з листом, поштиво згорнув його знову вчетверо i передав менi через стiл.

– Ми радi, що його цiсарська величнiсть зволив направити свого найкращого друга до нашого мiста, – продовжував стояти намiсник. – Сподiваюся, дорога вас не стомила.

– Було по-рiзному, – вiдповiв я i жестом дозволив сiсти.

Поки двое господарiв займали своi мiсця, моi цилiндр i тростина зникли разом з третiм.

– Чи не бажаете спочатку пiдкрiпитися з дороги? – поцiкавився бургомiстр.

– Дякую за турботу, але я вже поснiдав пiсля дороги й до того ж сьогоднi маю зробити ще один вiзит.

Тому якщо вам не буде накладно, давайте приступимо до справи, – сказав я.

Приемно все ж вiдчувати себе головним у таких високих кабiнетах! А зрештою, не такий вiн уже й високий! Пiднiмалися й вище!

– Як скажете! – погодився намiсник. – Смiю запевнити, що пiдготовка до вiзиту найяснiшого цiсаря iде повним ходом, i будьте певнi, що мiсто зустрiне свого правителя достойно!

– Я анiскiльки не сумнiваюся.

Тим бiльше що дорогою сюди я встиг переконатися у цьому.

Я бачив, що моi слова трохи заспокоiли господарiв.

– Зiзнаюся, що не це е причиною моеi появи тут, – продовжував я. – Прошу мене зрозумiти, що за час, який лишився до приiзду цiсаря, я не збираюся контролювати вашi кроки, безумовно, професiйнi щодо органiзацii зустрiчi. Тим бiльше що його цiсарська величнiсть iнодi тепло згадував своi вiдвiдини Лемберга чотири роки тому.

– О так! – зрадiв бургомiстр.

 – Нам стало вiдомо, що трiумфальна арка, зведена на площi Фердинанда до цiеi подii, так сподобалася цiсарю, що ми вирiшили залишити ii, але оздобити заново i покращити.

– Гадаю, цiсарю це припаде до душi, – вставив намiсник.

– Не сумнiваюся в цьому.

Я не став спiшити задовольнити цiкавiсть намiсника з бургомiстром i розповiсти про причину своеi несподiваноi появи тут. Демонстративно оглянувши багато оздоблену залу, я продовжив:

– Щодо мого приiзду.