Мій друг Франц Йосиф

 – Я нiколи не був шанувальником нi театру взагалi, нi гри панi Серватки зокрема. А ерцгерцогу Австрiйському панi Малгожата подобаеться не лише як актриса, якщо ви мене розумiете.

– Причиною цього е protеgе брата цiсаря?

– Швидше навпаки. Дозвольте дещо просвiтити вас.

Теофiл Людкович знову затягнувся.

– Театр, який ми вiдвiдували учора, побудував граф Станiслав Скарбек, – почав вiн. – Може, це й виглядатиме дивно, але майже одразу пiсля вiдкриття у театрi працював граф Александер Фредро, досить вiдомий драматург.

– А що тут дивного? – запитав я, надпиваючи каву.

– А дивним було те, що дружиною графа була, та i е зараз, Зофiя Скарбек.

– Дочка?

– Колишня дружина.

– І яким боком до цього причетна панi Малгожата?

– В Александера i Зофii Фредро е син Ян Александр. Смiю сказати, постать досить колоритна. Свого часу його батько входив у польську Раду Народову, а син пiшов далi. Вступив у нацiональну гвардiю, став ад’ютантом пiдполковника Хожницького, навiть отримав Хрест заслуг. Пiсля того як угорсько-польськi вiйська були розбитi бiля Тiмiшоари, втiк спочатку до туркiв, а потiм перебрався до Парижа.

Туди вiдбули i його батьки. Так от. Іще до заворушень в Угорщинi увесь Львiв говорив про iнтрижку мiж сином графа Фредро i красунею Малгожатою Серваткою. Це, звiсно, могло лишитися непомiченим i нi до чого не зобов’язуючим флiртом, але буквально мiсяць тому панi Малгожата повернулася з Парижа, де, за чутками, зустрiчалася з Яном Александром.

Ця iнформацiя мене зацiкавила, бо чудово вписувалася у мiй план.

– Перший! – тихо сказав я.

– Прошу? – не зрозумiв Людкович.

– Нi-нi, не звертайте уваги! Ваша розповiдь дуже цiкава i корисна для мене. Мушу вкотре зробити комплiмент ерцгерцогу про його чудове знання тутешнiх реалiй. Вiн не помилився у своему виборi.

Я не чекав нiякоi реакцii вiд спiврозмовника, та й вiн нiяк не вiдреагував на моi слова.

– Пане Людкович, ви давно працюете у полiцii? – поцiкавився я.

– Ось уже дев’ятий рiк. Я починав iще вiдтодi, коли директором полiцii у Львовi був Леопольд Захер-Мазох[9 - Леопольд Захер-Мазох (старший) – батько письменника.

]. Спочатку був наглядачем, тепер комiсар полiцii.

– Тепер про справу! Менi потрiбен список усiх iноземцiв, котрi перетнули кордони Королiвства Галiцii i Лодомерii за минулий мiсяць i зроблять це до вiзиту його цiсарськоi величностi.

Теофiл Людкович декiлька разiв затягнувся, випустив густий дим, i я подякував, що нас роздiляе невеличкий столик.