На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ратники князя Лева». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Исторические приключения. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ратники князя Лева

Автор
Дата выхода
09 апреля 2017
Краткое содержание книги Ратники князя Лева, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ратники князя Лева. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Після закінчення фізичного факультету Львівського університету ім. Івана Франка незмінно працює вчителем. Лауреат літературного конкурсу «Коронація слова», автор романів: «Полювання на дрохв», «Тамплієри короля Данила» та «Настане день, закінчиться війна…» (останні два вийшли друком у видавництві «Фоліо»).
Минуло дванадцять років від подій, описаних у романі «Тамплієри короля Данила». Сподівання Данила Галицького на допомогу Риму у його боротьбі із Золотою Ордою не справдилися. На землю Руську знову прийшли монголи. Король Данило помер, так і не виконавши своєї місії. Те, чого не вдалося батькові, намагається здійснити його син Лев. І саме тоді до Львова знову повертаються хрестоносці. Але цього разу – не допомагати…
Ратники князя Лева читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ратники князя Лева без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А зараз подбай про мертвих, – згодився Ратибор.
– А ви?
– А живi про себе подбають самi!
Ратибор був у Другобцi не вперше, тому нiчому не дивувався, як i городяни не здивувалися несподiванiй появi чергового загону. Коли два охоронцi вiдводили коней, на яких лежали мертвi, у напрямку однiеi з церков, Ратибор упевнено спрямував решту загону до споруди, що могла бути тiльки заiжджим двором. Слуги звично прийняли у прибульцiв коней, вiдвели iх до стайнi, допомогли пораненому злiзти i, пiдтримуючи попiд руки, повели у будинок.
Ратибор зiбрав усiх i сказав:
– Зараз вас вiдведуть усередину, де нагодують i де ви вiдпочинете. Хотiлось виступити завтра зранку, але треба поховати побратимiв. Я зараз пiду до воеводи дiзнаюся, хто ж усе-таки напав на нас, i взагалi розпитаю про обставини.
Вiн упевнено попрямував до центру мiста, де при невеличкому майданi височiли церкви i дещо чепурнiшi, нiж iншi, будинки. Саме там жили бояри, i правив воевода Путята.
Той уже чекав на гостя. Коли обидва зайшли всередину будинку, на столi на них уже чекала трапеза.
– Я знав, що ти прибудеш, – повiдомив Путята, запрошуючи гостя до столу.
– Скажи краще: сарацини були? – запитав Ратибор.
– Були. Учора зранку поiхали. А хiба щось не так? Головний показував грамоту князя.
– Нi, усе гаразд, – заспокоiв Ратибор. – Просто князь дуже дорожить ними. Схоже, покладае на них якiсь сподiвання. А тут розбiйники шастають! Хто вони?
Путята запросив гостя до трапези. Слуга, що стояв поруч, налив у келихи меду i вiдiйшов убiк.
– Вони з’явилися у тутешнiх лiсах недавно, – говорив воевода, тягнучись за смаженою птицею. – Насамперед вони позбулися iнших, тутешнiх, розбiйникiв. Розумiеш, Ратиборе, я за ними давно гасав лiсами, щоб знайти i покарати, а тут вони самi вихопилися i просять мене захистити вiд непроханих зайд!
– А ти?
– А я кого треба – посадив на палю, хтось сидiв у тюрмi, а з розбiйниками сплохував.
– Тобто?
– Невловнi вони! Знають вiйськову справу.
– Дозволь не погодитися з тобою, воеводо, – вiдказав Ратибор. – Битися вони не вмiють. За пiвдня шляху звiдси лежить дюжина трупiв, i якби не iхнi стрiли зненацька, я не мав би два трупи! Хто це?
– «Татарськi люди», – вiдповiв Путята.
– Звiдки вони тут? Де Звягель, чи що там вiд нього лишилося, а де Другобець! Ти не плутаеш, воеводо?
– Не плутаю. Менi довелося допитувати одного з них. Захопили його пiсля невдалого нападу.











