На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Потік». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Потік

Автор
Дата выхода
23 октября 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Потік, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Потік. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний, український письменник, переважно фантаст та автор бойовиків, несподівано для всіх (можливо, й для себе також) спробував свої сили у новому жанрі й написав про людей, що потрапили у минуле. Перед вами «Потік» – третя книга із циклу «Темна синя вода». Перші дві – «Джерело» і «Ручай» – також вийшли у видавництві «Фоліо» у 2016-му та 2017 роках.
Кілька мандрівників у часі, збірна команда з людей від ХІХ до ХХІІІ століття, продовжили свій шлях у минуле. Над кожним з героїв роману висить прокляття: всі вони мають загинути. Галину хочуть повісити, звинувативши у відьмацтві. Юрій, наш із вами сучасник, двічі мало не потрапив під колеса возів. Ігор, нащадок когось із нас, з ХХІІ століття, кілька разів мало не зловив кулю. Альберт, прибулець з іще більш далекого майбутнього, ризикує ще сильніше. Дотепер їм вдавалося ухилятися від ударів долі, але в ХVIIІ столітті багато вішали й довго не вагалися перед тим, як пустити кулю.
Цей час багатий на небезпеки, але багатий ще й на цікаві зустрічі. Саме у ХVIIІ столітті живе один з найвідоміших українських філософів, і якраз його планують використати герої задля своєї мети, а мета досить амбітна – вони прагнуть внести зміни в історію України, причому на самому її початку…
Темна синя вода. Потік читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Потік без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Так це ж i село Сулимiвка на честь Івана Сулими назване? – я запiзнiло ляснув себе по лобi. Мудрий-мудрий, а часом дурний. Нiчого, з усiма бувае.
Але iсторiя про героiчного козака таки вразила. Написати б про нього книжку, або, ще краще, фiльм зняти. Про полон, про втечу, про аудiенцiю. За часiв моеi молодостi на фiльми з таким сюжетом народ так валив, що в кiнотеатрах дверi трiщали. А якщо там ще акторка нiжку покаже або груди, хай навiть крiзь напiвпрозору тканину – то все, аншлаг гарантовано.
Менi згадалися Анжелiка та Жофрей де Пейрак, молодiсть згадалася, та, власне, дитинство… й вчителька iсторii на задньому ряду крiсел, й злостиве шипiння ii: «А як це ти проскочив на фiльм до шiстнадцяти, га?.
– Так iсторичний же фiльм! – здуру ляпнув я. – По вашiй же спецiальностi!
І лише трохи пiдрiсши зрозумiв, що ляпнув дурницю. Що фiльм не так iсторичний, як про кохання, а з коханням у нашоi iсторички було не дуже. І зовнiшнi параметри не сприяли, й характер також, й вчительська профдеформацiя.
Довго менi вiдгукувалась та фраза. Мав я пiсля того проблеми з iсторiею, ще й якi проблеми… Точнiше, не так з iсторiю, як з оцiнками по нiй, але хiба табелю чи атестату це поясниш? А це ж не той випадок, коли б’ють по мордi, а не по паспорту; в iнститутах дивляться якраз на атестат, не на морду.
Ех, заiхати б зараз у ту Сулимiвку, глянути на нову… ну, майже нову, двох столiть ще не простояла! – церкву, на нерозбитi труни у склепi, людей попитати – може, пам’ятае хто про героiчного козацького отамана.
Навряд чи.
У сучаснiй менi Сулимiвцi поруч з церквою в парку причаiлась могила вчителя. Тисячу дев’ятсот якогось року народження й тисячу дев’ятсот тридцять якогось року смертi. Й напис – героiчно загинув, рятуючи школярiв вiд вогню.
Хтозна, якого вогню. Хтозна, яких школярiв. Спитали людей – нiхто нiчого не знае. А всього ж трохи бiльш сiмдесяти рокiв пройшло. Ще й, може, школярики тi живi, яких вiн з вогню рятував.
– А що, Іване, ти ранiше про Сулиму чув?
Гайдамака мовчки похитав головою.
Хто б сумнiвався.
Отак i проходить життя намарно – живеш, робиш великi чи малi справи, твориш, будуеш, пишеш – а через сотню рокiв спитае хтось: чули такого Юрiя?
Не чули. Й навiть могила, якщо Ігор правду каже, не збереглася. Не дають гарантii анi пишнi склепи, анi навiть пiрамiди, хоч египетськi, хоч украiнськi.







