Темна синя вода. Потік

У часи, коли мiй вiк вже можна було починати називати шановним, люди з полiв майже зникли. Кожного року на рiллю виiжджала все чудернацькiша й чудернацькiша технiка, й мабуть-таки вдалося iй замiнити валку iнженерiв з косами, бухгалтериць iз граблями, або школярикiв з сапами.

Цiкаво, а тут воно як?

А он як.

За черговим лiском показався мокрий низинний луг й чотири фiгури на ньому. Бiлих-бiлих, наче з туману зродилися, i я не одразу зрозумiв, що то лише сорочки бiлi, й штани також бiлi, бо з полотна.

Йшли вони валкою, один за одним, й лишали по собi широкi смуги скошеноi трави, а ще чотири жiночки йшли за ними з великими дерев’яними граблями й згрiбали накошене. Нi, не чотири. Три.

Одна жiнка сидiла на краю поля й годувала дитину. Ще один згорток, пiдозрiло схожий на запнуте немовля, лежав поруч.

Ну так. Дитячих садкiв тут нема. Й декретних вiдпусток теж.

Жiнка провела нас байдужим поглядом, а чоловiки навiть дивитись не стали.

Якщо хтось думае, що це легка робота, то нехай спробуе. Це справдi не так.

У Переяславi я бував, а хто не бував, той сам собi дурень. Їхати з Киева пiвгодини, готельчикiв кiлька штук, на будь-який смак, а музеiв взагалi кiлька десяткiв, вибирай – не вибереш.

Здавалося б що тут iхати – пiвгодини маршруткою, але як розпочалася з пригоди екскурсiя, так з пригодами i тривала.

По-перше, розверзлися небеса й Киiв засипало снiгом. Повнiстю. Снiг лежав на дорогах, тротуарах, газонах та припаркованих автомобiлях, i у них явно не було шансiв зрушити з мiсця аж до весни. З дахiв раз по раз сходили снiговi лавини, а у мене проламало шиферний дах на сараi.

По-друге, я бозна для чого надумав забронювати номер у готелi. Через iнтернет. Чекав вiдповiдi день, чекав другий, а в той день, коли планували виiхати, таки додумався подзвонити.

– Номер? – здивувалися з того боку. – Нi, не бронював нiхто. Через iнтернет? А, он ви про що! Та у нас кiмната з електронно-обчислювальною машиною зачинена, подивитись не можемо!

Серйозно, так i сказала тiтка – електронно-обчислювальна машина.

– То забронювати вам? Добре. НІНО!!! НІНО!!! Тягни зошит, людина хоче номер забронювати. Нашо? А я знаю, нашо?

І вже менi:

– Та приiжджайте так. Номерiв повно.