Темна синя вода. Потік

Ще пiвхвилини подумав i додав: – Вей!

Потiм прочумався й вже майже нормальним тоном поцiкавився, чи нiкого не зачепило.

– Та наче нi… – я про всяк випадок помацав себе за плечi та, наскiльки дотягнувся, за спину. Бо раптом осколок прилетiв, або щось таке. В стресовому станi, бува, людина й кульове поранення не помiчае. Бiжить-бiжить, кров навколо розбризкуе, стрiляе, горлае… аж потiм раптом падае на одне колiно, на два… й дуже здивовано помирае вiд втрати кровi.

Але нi. Не прилетiв.

І в сортир також перехотiлося.

Мабуть, взагалi, то не в туалет хотiлося, а спрацювала чуйка на небезпеку, просто таким дивним чином.

– Нi, – сказав я бармену, що завмер у передчуттi скандалу чи вимагання компенсацii. – Все гаразд. Але знаете, мабуть, ми звiдси таки пiдемо…

На мордi дячка було написано щирий жаль. Здаеться, вiн розраховував стирчати в шинку до пiзньоi ночi, або й до ранку. Чому ж не посидiти – тепло, працювати не треба, вдячнi слухачi дивляться в рота, ще й наливають…

Вiн по-хазяйськи згрiб недопиту сулiю, сховав кудись пiд рясу – мабуть, десь там мав потайну кишеню, й вже наостанок резюмував:

– Отакий вiн був, Гришка, татарський син!

– Га? – я нашорошив вуха.

– Татарський? Чому татарський?

Дячок задоволено гмукнув i неспiшно всiвся за iнший столик. Я уважно оглянув стелю на предмет ще однiеi люстри-колеса (не було), обiйшов рештки розбитого свiтильника (про всяк випадок) й всiвся поруч. Іван з Галею перезирнулися, зiтхнули i також зайняли мiсця.

Наш iнформатор дiставати пляшку з кишенi не став, а запитально подивився на мене.

Я кивнув бармену. Той миттю опинився поруч – мабуть, вiдчував якусь провину за люстру, й на столi так само миттево утворилася заткнута качаном пляшка.

О, здаеться, я знаю, чому село називаеться Качанiвка!..

Надворi стемнiло, а дячок все вивалював i вивалював кориснi, умовно-кориснi, сумнiвнi i геть безглуздi факти й таке чортзна-що, яке й на голову не натягнеш. Половину, мабуть, вигадував на ходу. Добре було б зiпхнути роботу по фiльтруванню цього потоку на аналiтичний вiддiл, але де його в бiса вiзьмеш, той вiддiл?

Ще навiть i спецiалiзованоi контори нема, пiд дахом якоi живуть такi вiддiли.

Хоча нi, мабуть, е. Яка-небудь Таемна канцелярiя, або щось таке. Бо не може держава жити без контори. Спроби були, але завжди погано кiнчалися – або чужа контора в державi заводилася, або держава кiнчалася.

Цiкаво було б поспiлкуватися з представниками Контори нинiшнiх часiв.