Темна синя вода. Джерело

Обидва були немолодi, статечнi й рухалися непоспiхом – якраз те, що треба. Єдине що – салон був набитий бабцями, й, здаеться, кожна мала або клунок, або возик-кравчучку, так що на входi довелося поманеврувати.

Але нiчого, ми впорались.

Кажу ми – бо кицька сидiла тихо-тихенько за пазухою й лише вряди-годи висувала допитливу мордочку – а куди це ми iдемо? Але пейзаж у автобусi не мiнявся, а що там було за вiкном, ii не дуже цiкавило.

А може, справа не в транспортi. Може, справа виключно у моiй пасажирцi.

Може, вона щедро подiлилася зi мною таемничим котячим щастям, як, бувае, дiляться здоров’ям коти, якщо господар вiдчувае себе зле. Сiдае на серце, i хоч як тяжко людинi дихати, однак не здiймаеться рука тваринку зiгнати. І добре, що не здiймаеться. Бо посидить котик-коточок, помуркотить, пазурами потицяе – аж раптом вiдчувае чоловiк або жiнка, що легше стало. Що дихати можна. Що серце або взагалi не болить, або вже не так сильно. Що вставати пора.

Й не всi помiчають, що коточок-лiкувальничок забився в куточок й не вилазить звiдти пiвдня, день, або й взагалi нiколи.

Це вони вмiють.

Може, й Томка моя теж якось подiлилася щастям. Сподiваюсь, у неi лишилося ще багато й вистачить на довге й щасливе життя – бiля мисочки з молоком, дряпкою, аби кiгтики не затупилися, й обов’язковим чуханням за вухами, коли виникатиме на те негайна потреба.

Сподiваюсь, там, куди я ii везу, вона все це отримае.

Бо це не притулок.

У притулку я колись побував, але якщо вже про це, то слiд починати здалеку.

Був у мене колись ще один кiт, i дружина була, й плани були амбiцiйнi, але потiм дещо пiшло не так. А дехто – не туди. Так що лишився кiт, i прожили ми з ним довгих чотири роки, а потiм i вiн пропав.

Не знаю, де. Грiшив на собак, але нема сенсу собакам мститися. Повiшав на стовпи оголошення з фотографiею, де сидiв мiй котик на хвiртцi, гордо задерши голову – красень, та й годi! Вiдгукнiться, мовляв, хто бачив. За винагороду.

Не допомогло.

Сходив до мiсцевоi ветеринарки – може, пiдiбрав хтось пораненого, а може, хтось вкрав i принiс каструвати, щеплення робити, або ще там щось.

Теж виявилась не в курсi.

Наостанок зганяв у притулок – хоч i далеко вiн, але все ж таки був якийсь крихiтний шанс.

Не реалiзувався. Натомiсть я з притулку вийшов наче мiшком прибитий.

Тяжко там.

Навiть менi, навiть при тому, що я й пiвгодини там не пробув, – все одно тяжко.

Ще на пiдходi тяжко було.