На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Ручай». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Ручай

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Ручай, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Ручай. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний (нар. 1969 р.) – відомий український письменник, автор фантастичних творів та бойовиків, після деякої творчої паузи виступив з монументальним циклом.
В історико-фантастичному циклі «Темна синя вода» планується не менше трьох книг. Перший роман – «Темна синя вода. Джерело» – вийшов у видавництві «Фоліо» в 2016 році й одразу зажив широкої популярності серед читачів.
«Темна синя вода. Ручай» – це другий роман із серії подорожей в минуле України, де всі подробиці тогочасного життя виписані автором зі знанням тих реалій, чого б вони не стосувалися – побуту, масштабних вікопомних подій у нашій історії чи відомих постатей.
Химерна доля зібрала кількох героїв у Києві ХVIII століття, де ще зовсім немає таких знайомих нам орієнтирів, де все – інакше. Троє чоловіків й одна молода жінка. Кожен несе в собі якусь моторошну таємницю. Один – наш сучасник, що побував у бувальцях, знає війну не з переказів. Інші, схоже, із майбутнього, десь так через пару століть. Вони вимушені гуртуватися, бо на кожному кроці на них чекає смертельна небезпека, вона – скрізь…
Темна синя вода. Ручай читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Ручай без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тiльки бажано при цьому не бути вагiтним, бо можна скинути. Та й взагалi не варто при цьому бути жiночоi статi, бо кошмар гарантований.
А от що варто – то це, вийшовши дев’ятого травня на вулицю, уважнiше придивитися до усмiхнених дiдусiв-ветеранiв. Особливо тих, що з онуками-правнуками гуляють.
А якщо хтось думае, що тепер-то, у цивiлiзованому двадцять першому столiттi, вже точно нiчого схожого неможливо, то нехай зачекае. Цiлком можливо, що буде й на його вулицi свято. І навiть безпосередньо в його будинку.
Утiм, нащо гадати? Я посмiхнувся, згадавши, що маю унiкальну нагоду спитати нащадкiв. Лише треба час пiдiбрати, скажiмо, ввечерi, пiсля вечерi…
Тут я згадав, що принаймнi два таких вечора уже вiдбулося, а я так нiчого й не випитав, й поклав сам собi наступного разу вже точно не вiдвертати уваги на всякi дурницi, а питати, питати й питати…
Як Альберт полоняника?
Дивна рiч – але Галя сприйняла ту посмiшку як пiдбадьорення, й геть несподiвано для мене – та й, мабуть, для себе! – також посмiхнулася.
Перший з «трофеiв» – той самий жовнiр, якого я так невдало приземлив з висоти конячого зросту, тим часом ще дихав, але iнших ознак життя не подавав. Альберт з жалем подивився на нього – з жалем не тому, що людину шкода, а тому, що спитати нiяк! – й зробив такий самий рух.
Дихання урвалося.
– Ну що, – майже спокiйним тоном сказав Ігор. – Тепер всi одягненi, як годиться. І з транспортом трохи покращало. От якби ще двiйко вершникiв трапилося…
Вiн задумливо подивився на розпластанi трупи.
– І все-таки, – задумливо промимрив по деякiй паузi. – Чому вони причепилися? Що ж iм вiд нас треба було?
– Документiв, – раптом сказала Галина. – Тут же кордон.
– Яа-аа-акий кордон? – Ігор аж рота роззявив, та й Альберт зацiкавився. Та i я, чого грiха таiти…
– Ну як це – який? – щиро здивувалася Галя. – Із Польщею. Якраз по Ірпiнцi.
– Гик! – не сказав, а видав звук Ігор. Альберт покрутив головою, а я ледь стримався, щоб не ляснути себе по лобi.
Бо, знаете, пiдручник з iсторii – це одне. А от коли раптом кажуть, що оце тут, оце якраз тут, на територii, яку звик вважати споконвiчно своею – раптом вже чужинська держава – то це iнше. Зовсiм-зовсiм iнше. Вiдрiзняеться приблизно, як ляпас вiд аперкота.
Не Украiна. Не СРСР. Навiть не Росiйська iмперiя.
Польща.
Залишок могутньоi Речi Посполитоi й Великого князiвства Литовського.







