На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Ручай». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Ручай

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Ручай, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Ручай. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний (нар. 1969 р.) – відомий український письменник, автор фантастичних творів та бойовиків, після деякої творчої паузи виступив з монументальним циклом.
В історико-фантастичному циклі «Темна синя вода» планується не менше трьох книг. Перший роман – «Темна синя вода. Джерело» – вийшов у видавництві «Фоліо» в 2016 році й одразу зажив широкої популярності серед читачів.
«Темна синя вода. Ручай» – це другий роман із серії подорожей в минуле України, де всі подробиці тогочасного життя виписані автором зі знанням тих реалій, чого б вони не стосувалися – побуту, масштабних вікопомних подій у нашій історії чи відомих постатей.
Химерна доля зібрала кількох героїв у Києві ХVIII століття, де ще зовсім немає таких знайомих нам орієнтирів, де все – інакше. Троє чоловіків й одна молода жінка. Кожен несе в собі якусь моторошну таємницю. Один – наш сучасник, що побував у бувальцях, знає війну не з переказів. Інші, схоже, із майбутнього, десь так через пару століть. Вони вимушені гуртуватися, бо на кожному кроці на них чекає смертельна небезпека, вона – скрізь…
Темна синя вода. Ручай читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Ручай без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
У кого як, звiсно, а у мене раптом виникло таке саме враження, як колись у дитинствi. Гралися з iншими пацанами на затишнiй галявинi чи то в жмурки ганяли, чи то в квача, а може, ще у якусь пацанячу гру. Чудова була галявинка, а що бабця якась там козу припинала – то це не страшно, скiльки там тоi кози. Бабця здавалася значно гiршою, бо ганяла малечу й казала, що не можна тут гратися, а чому – не казала, тож ми не дуже звертали увагу.
І я не звертав. Аж поки одного чудового ранку не виявив, що горбок, на якому стою – вiн не просто горбок, а дещо нагадуе.
І що галявина, на якiй ми й у футбола грали, й у квача, й козу бабусину палицями, бувало, штрикали – здалеку, бо мала роги й паскудний характер; що галявина ця – вона вся, геть уся у таких горбках, тiльки менших.
І негайно стало ясно, чому тут не можна гратися.
А от за те, що далi було, менi й досi соромно. Сказав хлопцям, насолодився одностайним: «ух ти!!! не може бути!.. та невже!». День не погралися, два… а потiм все пiшло по-старому. Згодом i бабуся померла, i я пiдрiс. Вже пiдлiтком бувши, проiжджав там велосипедом; вже хлопцем гордовито порикував «Явою»; вже дорослим дядьком забрiв колись – навмисне, бо раптом чомусь страшенно закортiло пройтися мiсцями дитинства – то кожного разу бачив там iнших дiтей.
Що вдiеш. Дитинство жорстоке, а дорослiсть цинiчна. Нам треба було у квача ганяти, а дорослим – картоплю садити. Чи знають про те, що над кiстками риються й тупотять, а чи волiють не знати – хтозна. Кожен для себе робить цей вибiр сам.
Тiльки зараз, мабуть, ще не народилися люди, якi похованi на тому маленькому цвинтарi.
Я струснув головою, повернув на обличчя байдужий вигляд i знизав плечима.
– Ну Польща – так Польша. А якi нашi подальшi дii?
Допомогло. Й Ігор оговтався, й Альберт схаменувся. Навiть губи трохи розтягнув – чи то у посмiшцi, чи то у незадоволенiй мiнi – чого, мовляв, лiзеш поперед батька в пекло? Хочеш вказiвок? Будуть тобi вказiвки.







