Темна синя вода. Ручай

Кроком руш!

Так i вийшло, хiба що замiсть надто вже нахабного «крокомруша» Альберт кинув бiльш ввiчливе «вперед!».

Вперед – так вперед. І знаете, що я вам скажу? Виявляеться, що наявнiсть у загонi навiть половинного комплекту кiнного транспорту значно пiдвищуе моральний дух. Не менше, анiж наявнiсть БМП у взводi. Всi не помiстяться, а все одно приемно.

Мабуть, таке саме вiдчуття було й у воiнiв Ганнiбала, коли вони перли слонiв через Альпи.

На першого коня всадовили, звiсно, Галину – тут питань не виникало.

Щодо другого, то якусь мить постояли, насуплено один на одного поглядаючи, й Альберт, зваживши розклад iнтересiв, кинув Ігорю щось коротке й пов’язане з ченджем.

– Будемо мiнятись, – переклав той, а я подумав, що ще зовсiм трохи – i серед нашоi компанii складеться подоба суржику. Тiльки не украiнсько-росiйського, а украiнсько-украiнсько-украiнсько-украiнського. А якщо додаватимуться ще якiсь члени команди, то й польського. Але нас бiльше, ми iх задавимо!

А може, й не бiльше.

Це вже залежить вiд того, наскiльки глибоко падати нам у минуле. Й чи не станеться так, що i ми будемо в меншинi? Або так, що й нас мало, й полякiв не дуже, й литвинiв теж не дуже багато… хто там далi? давнi киеворуси? чи русокияни?

Такi лiнгвiстичнi вправи мене розсмiшили, й Галя (от же ж дiвчата! Все-таки е плюси у вашiй неймовiрнiй уважностi!) те, мабуть, помiтила, бо стала позирати здивовано.

Ще б пак. Іде здоровило (втiм, найменше з наявних здоровил), тiльки-но людину вбило або й двох, залежно вiд того, як рахувати; трупи за руки-ноги до лiсу тягало… – а посмiхаеться.

Як наче подобаеться йому ця робота, але хiба так може бути?

Вiдповiдаю. Одразу на два непоставленi запитання.

Перше. Не подобаеться. Не з якихось там моральних мiркувань (яка там мораль на старостi рокiв), а виключно з мiркувань доцiльностi. Треба вбити – вб’ю. Можна обiйтись – нехай кандидат погуляе. Простiше кажучи, ставлення таке, як до важкоi роботи, а часто-густо ще брудноi-бруднющоi.

І друге. Таке бути може. Є люди, яким подобаеться, страшенно подобаеться вбивати. Бачив таких не раз. Як нема можливостi вбити – вони жертву мучитимуть. Як нема як покатувати фiзично – згвалтують морально. Якщо до цього у них ще й IQ вищий за середнiй пунктiв на двадцять – то бути iм генералами або видатними полiтиками, а якщо менший – то можна i президентом стати.