Темна синя вода. Ручай

– Ну, не одразу, – заступився за братiв-полякiв Ігор. – Подискутували трохи. Був там один палкий дiяч, чудив, як мiг. Спочатку вихопив жезл спiкера, кричав: «Я тут спiкер!». Його побили, жезл вiдiбрали. Один тамтешнiй зрадник запропонував йому хабаря, щоб припинив. Вiн запропонував вдвiчi бiльшого хабаря, аби зрадник не зраджував. Закликав протестувати проти окупацii. Не послухали, проголосували, встали та пiшли. Тодi вiн спробував заблокувати…

– Трибуну?

– Нi, ще цiкавiше. Дверi. Лiг i кричав: «Топчiть мене, не топчiть державу!»

– І як?

– Ну, як, як… потоптали й пройшли.

– І що, стерпiв? Нiкого на герць шляхетський не викликав? Щось нехарактерна поведiнка, як для поляка.

– Вiн був не поляк, – раптом озвалась Галя. – Литвин вiн був. Рейтан на прiзвище, чи якось так.

– Е-е-е… литовець?

– Бiлорус, – переклав Ігор. – Галю, звiдки знаеш?

– Та, – махнула вона рукою. – Десь чула.

Явно збрехала, але з тим я вирiшив розiбратися потiм, бо iсторiя ставала все цiкавiшою й цiкавiшою.

І зовсiм не схожою на ту, що менi розповiдали в радянськiй школi.

Хай йому чорт, таке я б запам’ятав!

Таке варто було вивчати в молодших класах, повторювати у середнiх, ще раз повторювати у випускних, пару разiв на семестр згадувати у вишах, i хоча б раз на каденцiю розповiдати депутатам Верховноi Ради! Щоб знали, чим кiнчаються палкi дебати, якщо ворог бiля ворiт.

– А чим скiнчилось? – запитав я, трохи вгамувавши емоцii.

– Для Польщi? Ну, чим, чим? Того разу втратила майже третину територii.

Скоро ще шматок втратить, а потiм там вискочать палкi енергiйнi борцi з корупцiею, захочуть покiнчити з окупантами одним рiшучим ударом… i все. Польща зникне.

– Та нi! – я нетерпляче смикнув щокою. – З тим Рейтаном, що пробував зiрвати голосування. Посадили, мабуть?

– Гiрше. Оголосили божевiльним й зачистили.

– Як? Чи не полонiем нагодували?

Я пожартував i лише потiм допетрав, що жарт вийшов з подвiйним дном. Нагодувати поляка полонiем – це справдi було б ефектно.

Втiм, Галя нiчого не знала нi про колишнього феесбешника Литвиненка, нi про його отруення, нi про саме ФСБ, так що оцiнити жарт не могла. Та й полонiй, здаеться, в ii часи ще не вiдкрили.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/rad-y-radutniy/temna-sinya-voda-ruchay/) на ЛитРес.