Перекручена реальність

– Скажiть, будь ласка, чи знайомий вам пiдсудний i якщо так, то з якого часу ви його знаете?

– Перший раз я його побачила на мiсцi подii.

– Чи е у вас пiдстави обмовляти пiдсудного, говорити про нього неправду?

– Немае.

– Чи знали ви потерпiлого?

– Я його знала, як охоронця з автостоянки. Ми декiлька разiв просто розмовляли.

– Про що?

– Нi про що…Так, про життя…

– Чи е у вас пiдстави говорити про нього неправду?

– Немае.

– Чи знайомi вам iншi учасники подii?

– Нi, окрiм Дениса я там нiкого не знала.

Секретар суду звично писала протокол. А автор «Кривавого хлопчика» сидiв на останнiй лавi i з перебiльшеною зацiкавленiстю переводив очi з пiдсудного на потерпiлу.

– Скажiть, будь ласка, в день убивства потерпiлого… Чому ви опинилися на околицi мiста?

– Денис мене попросив допомогти йому влаштуватись у наш торговельний комплекс менеджером. Бо вiн познайомився з дiвчиною, а та …. Ну…. З добропорядноi родини… Денисовi соромно було зiзнатися, що вiн охоронець… Cтоянка – на околицi, машин мало й зарплата в нього була невелика.

А тут ще й послуги автостоянок подорожчали, й зараз багато хто лишае своi автiвки у дворах багатоповерхiвок, пiд вiкнами. Я живу поруч з тiею автостоянкою… Коли я приiхала, то сказала, що маю пропозицiю щодо роботи…

– Зачекайте, секретар не встигае… Далi…

– Але я нiяк не могла з ним поговорити, бо менi увесь час дзвонили по мобiльному.

– Хто ще був на стоянцi, коли ви приiхали?

– Лисенко… Вiн стояв бiля своеi машини, в кутку, у паркана.

– Чи говорив вам потерпiлий Прокопчик про якийсь конфлiкт?

– Нi… Вiн тiльки сказав, що цей дядько завжди намагаеться зробити з автостоянки мiсце для ремонту своеi автiвки i наражаеться на неприемностi.

– Чи здалося вам, що хтось з них був у станi алкогольного сп'янiння?

– Нi.

– Що робив Лисенко, коли ви приiхали?

– Вiн длубався в багажнику.

– Чи не мав вiн намiру iхати або йти?

– Нi, вiн спокiйно робив своi справи.

– Чи являв Прокопчик загрозу для здоров'я Лисенка?

– Нi… Я лише почула, як Лисенко сказав, що зараз хтось приiде i всiх тут урие. Та Денис менi сказав не звертати уваги.

– Що вiдбувалося потiм?

– Приiхав пiдсудний зi своiм дружком, таким собi лисим здорованем на Мiцубiшi. Денис якраз вийшов годувати собак, а вони раптом всi трое пiдiйшли, Лисенко штовхнув його й почав лаяти.