Перекручена реальність

Ось i увесь арсенал адвокатiв… Чи знаходився Забаров у станi сильного душевного хвилювання? Можливо… Чи перевищив межi необхiдноi оборони? Навряд чи… Таким, що обороняеться, його допоки важко назвати. Хоча, подальший розгляд покаже…. А щодо необережностi, то ii два види: злочинна самовпевненiсть та злочинна недбалiсть. Якщо в дiях Забарова i була необережнiсть, то у виглядi злочинноi самовпевненостi… Забаров передбачав можливiсть настання суспiльно небезпечних наслiдкiв своiх дiй, але мiг легковажно розраховувати на iх вiдвернення.

Словом, то справа адвокатiв вiдпрацьовувати свiй «пом’якшувальний» хлiб. На сьогоднi слiдчий визначив вбивство умисним, але без квалiфiкуючих ознак, передбачених частиною 2 статтi 115, а також без ознак, передбачених статтями 116–118, зокрема вбивства в обопiльнiй сварцi чи бiйцi або з помсти, ревнощiв, iнших мотивiв, викликаних особистими стосунками винного з потерпiлим.

І ось ii завдання – продертися крiзь накопичення фактiв, свiдчень, аргументiв, лжесвiдчень, натиску й об'ективноi реальностi з метою встановлення iстини.

А що за особистiсть цей Забаров? Колишнiй спецназiвець… Зi зброею на «ти». З цього й будемо виходити…

Потихеньку вiдчинилися дверi, й до кабiнету боязко зазирнула секретар Марина.

– Там якийсь письменник проситься на судове засiдання…

– Який ще до бiса письменник?

– Не знаю. Каже, що письменник.

– Вони що? Змовилися? Що ж… Нехай заходить.

У дверi протиснувся чоловiк середнiх рокiв. Охайно та добротно вдягнений: сiрi, сумлiнно випрасуванi штани, блискучi шкiрянi туфлi, бiла сорочка… Напевно, дружина пiклуеться про зовнiшнiй вигляд свого благовiрного… Сам – тiлистий, засмаглий, чисто виголений… Його можливо було б назвати навiть iмпозантним, якщо б не смiшнi, трохи вiдстовбурченi вуха.

Напевно в Туреччинi засмагав…. З родиною. Все – як у людей…

– Здрастуйте, здрастуйте… – привiтався письменник, начебто знав суддю тисячу рокiв.

– Сiдайте, будь ласка…

– Дозвольте вiдрекомендуватися. Вiдомий письменник Андре Цоколько.

Не читали? Пишу детективчики, трилери…

– Вибачте, я такого не читаю принципово.

– А я, вибачте, таке пописую… «Засмажений пес», «Кривавий хлопчик». Знаете, детективи та трилери – найзатребуванiшi лiтературнi жанри, – розглагольствував лiтератор, розкинувшись у крiслi й поклавши ногу на колiно на американський манер. – Люди полюбляють гострi сюжети. Особливо жахи з вбивствами. Ось можу запропонувати мiй останнiй твiр – «Живцем розрiзаний».