Діамант Раджі=The Rajah’s Diamond

Або, – всмiхнувшись, виправилася вона, – майже матiр’ю. Боюсь, я дуже молода, щоб справдi бути вам за матiр. Вважаймо, я ваш друг, найщирiший друг.

Ледi Ванделер замовкла, чекаючи, поки ii слова справлять потрiбне враження на сентиментальнi струночки Гаррi, i знову заговорила, не даючи йому вiдповiсти:

– Але все це з нашим дiлом не пов’язане. Вам треба знайти коробку в лiвiй половинцi дубовоi шафи; на нiй зверху лежить червона спiдниця, яку я надягала в середу пiд мережану сукню. Негайно вiдвезiть ii за цiею адресою, – Клара подала йому смужку паперу.

 – Але нi за яких обставин не випускайте ii з рук, поки вам не покажуть розписку, написану моею рукою. Ви зрозумiли? Кажiть же, будь ласка, кажiть! Це вкрай важливо, i я прошу вас слухати пильнiше.

Гаррi заспокоiв господиню, слово в слово переповiвши всi ii настанови; вона ще щось збиралася сказати, аж тут у покоi вбiг червоний вiд гнiву генерал Ванделер, вимахуючи довгим i вельми докладним рахунком вiд модистки.

– Мадам, може, ви глянете на це? – кричав вiн. – Будьте ласкавi подивитися на оцей документ! Я дуже добре знаю, що ви одружилися зi мною заради грошей, проте сподiвався, що витрати не перевершать тих, якi може собi дозволити людина на державнiй службi, а тепер, присягаюся Господом, я покладу край цьому безсоромному марнотратству.

– Мiстере Гартлi, – проказала ледi Ванделер, – я сподiваюся, ви зрозумiли, що вам треба робити. Тiльки прошу, вирушайте одразу.

– Стiйте, – звелiв генерал, звертаючись до Гаррi, – перш нiж пiдете, нам треба поговорити.

 – І додав, повертаючись до ледi Ванделер: – Яке ж доручення ви дасте цьому неоцiненному хлопцевi? Я жодному його слову не повiрю, то скажiть менi ви. Якби вiн мав хоч якусь дрiбку честi, то давно б уже пiшов з цього дому, а що вiн тут робить за свою платню – таемниця для всього свiту. Мадам, яке ж його доручення? Чого це вам так приспiло вiдсилати його?

– Я гадаю, нам краще поговорити наодинцi, – вiдповiла Клара.

– Ви говорили про доручення, – не вгавав генерал. – Не намагайтеся дурити мене, коли я в отакому гуморi. Я ж чув, ви казали про доручення.

– Якщо ви наполягаете, щоб слуга був присутнiй при нашiй принизливiй сварцi, – промовила ледi Ванделер, – то нехай мiстер Гартлi краще сяде. Нi? Що ж, Гартлi, – вела вона далi, – можете йти. Гадаю, ви запам’ятали все, що вам довелося почути в цiй кiмнатi, це вам, може, придасться.