Діамант Раджі=The Rajah’s Diamond

– Сьогоднi й зроблю, – вiдповiв брат, зiтхнувши. – І все-таки, Кларо, це хибний крок, нас чекае руiна, ми ще тяжко розкаемось.

Ледi Ванделер пильно i якось дивно глянула на брата.

– Ти забуваеш, – сказала вона, – що людина, зрештою, смертна.

– Присягаюся, Кларо, – вiдповiв Пендрагон, – що ти найбездушнiша негiдниця в усiй Англii.

– Ви, чоловiки, – заперечила ледi, – такi товстошкiрi, що нiколи не розумiете вiдтiнкiв значення. Та ви самi зажерливi, хижi, жорстокi й нетямущi, а найменша думка про майбутне вас приголомшуе.

Терпцю нема з отаким народом. Краще зневажайте дурiсть банкiрiв, а не шукайте ii в нас.

– Може, ти й маеш рацiю, – погодився брат. – Ти завжди була розумнiша за мене. І, хай там як, ти знаеш мое гасло: родина – передусiм.

– Так, Чарлi, – пiдхопила сестра, обома руками беручи його руку. – Я знаю твое гасло краще, нiж ти. А Клара – попереду родини, – це ж його друга частина? Ти й справдi найкращий iз братiв. Я люблю тебе.

Пендрагон пiдвiвся, трохи збентежений тими сестринськими пестощами.

– Менi краще не показуватись, – промовив вiн. – Я чудово зрозумiв свою роль i не спускатиму ока з нашого телятка.

– Гаразд, – кивнула сестра, – це жалюгiдне створiння може нам усе зiпсувати. – Поцiлувала собi пучки i приязно передала той поцiлунок братовi, що через будуар i чорнi сходи вийшов на вулицю.

– Гаррi, – проказала ледi Ванделер, повертаючись до секретаря, щойно вони зосталися самi, – сьогоднi я маю для вас доручення, тiльки наймiть карету: я не хочу, щоб мiй секретар укривсь ластовинням.

Клара, наголосивши останнi слова, дивилася на свого секретаря з напiвматеринськими гордощами; вельми вдоволений, бiдолаха радий був нагодi прислужитися своiй господинi.

– Це одна з наших великих таемниць, – лукаво всмiхаючись, вела вона далi. – Нiхто, крiм мене i мого секретаря, не повинен про неi знати. Серу Томасовi це б завдало зайвого клопоту, – якби ви тiльки знали, як менi остогидли тi сцени! Ох, Гаррi, Гаррi, чи можете ви менi пояснити, через вiщо ви, чоловiки, такi несправедливi й брутальнi? Хоча я знаю, що не можете, ви единий чоловiк у свiтi, якому не звiснi ганебнi почування.

Ви такий милий, Гаррi, такий добрий; ви, зрештою, можете щиро приятелювати з жiнкою. І знаете що? Вiд порiвняння з вами всi iншi чоловiки видаються менi iще гидкiшими.

– Просто ви, – галантно вiдповiв Гаррi, – дуже ласкавi до мене. Ви ставитесь до мене наче…

– Наче мати, – завершила ледi Ванделер. – Я намагаюсь бути вам матiр’ю.