Елла

Одна зi стрiл влучила в бiк Стiвена i вiн повалився в сторону, упавши зi стiни. Джеффрi нi на митi не завагалась, добiгши до чоловiка, вона допомогла тому пiдвестись i поволокла в сторону входу у шахту. Стiвен намагався чинити опiр та повернутись до солдат, але бiй уже було програно. Останнi захисники пали, лише п’ятiрка солдат кинулись назад, пiдхопивши лiдера, вони забiгли з ним у середину.

Джеффрi залишилась при входi. Дiвчина пiднесла до вуст одне зiлля i, випивши до дна, виплюнула струмiнь полум’ям на ворога, спопеляючи всiх i все довкола.

На входi виникла перешкода, майже невловима для ока, але непрохiдна для нападникiв. Магiчна стiна на якусь мить стала останньою надiею на порятунок.

Решту дня до темряви, Стiвен i Джеффрi з iншими уцiлiлими спостерiгали за потугами воiнiв подолали бар’ер, але в них це не виходило. І на нiч вони розбили табiр неподалiк, виставивши охорону.

– І на довго цього вистачить? – зцiпивши зуби вiд болю запитав Стiвен Пейн.

– Не знаю… ненадовго… Бережи сили. – тримаючи шматки одягу на ранi чоловiка i стримуючи кров, вiдповiла дiвчина.

– Якщо Джеффрi не твое iм’я, то як тебе звати насправдi? – не послухавшись поради чаклунки, продовжив говорити Стiвен.

– Елла… Елла Райс.

– Елла… Гарне iм’я. – тихо промовив чоловiк, поглянувши у вiчi дiвчинi, перевiвши погляд на переляканих жiнок з дiтьми трохи вiддаль вiд них.

– Ти виживиш. Все буде добре. – вiдповiла Елла, поглянувши на рану.

– Ти не вмiеш брехати. – усмiхнувся у вiдповiдь Стiвен. – Ти гарна людина. Не марнуй свое життя i навички даремно.

З приходом сонячного свiтла, ворог поновив спроби увiрватись до середини. Бар’ер потрохи слабнув, а разом з ним i Пейн. Чоловiк ледве дихав, не зводячи погляд з дiвчини. І врештi-решт життя покинуло Стiвена, залишивши бездиханне тiло iз широко розплющеними очима.

Елла нiжно рукою провела по вiкам Стiвена, прикривши iх, i, поцiлувавши в лоб, обросила обличчя Пейна слiзьми.

– Мендо iлас кето. – на останок промовила дiвчина.

– Боги чекають на тебе. – пiдхопила одна iз лiтнiх жiнок.

Тим часом ворог намагався пробитись за допомогою, на швидкоруч зробленого, тарану. Їм майже вдалось подолати перешкоду як гучний протяжний звук рогу зупинив iх.

Король прибув на день ранiше. Воiни довкола стали замертво, очiкуючи наказiв.