Елла

– Зрозумiла. Сiсти i очiкувати.

– Саме так.

– А ти як? – занепокоено запитала дiвчина.

– За мене не переживай.

Елла подякувала за допомогу незнайомцю, так i не спитавши його iм’я.

Опираючись на стiни, вона в повнiй пiтьмi попрямувала далi одна. Вологi стiни вели дiвчину, поки вона не запнулась об сходинку. Вилаявшись, дiвчина попрямувала далi, обережно наступаючи на кожну наступну сходинку. Врештi-решт вона дiйшла до кiнця маршруту. Еллi довелось довго очiкувати, але нарештi пролунав дивний скрип i стiна вiдiмкнулась.

Свiтло прошмигнуло до темного коридору i вона увiйшла, тримаючи напоготовi зброю. Раптом Елла вiдчула тихий шурхiт за спиною.

– Бувай. – промовив уже знайомий голос.

Елла лишень встигла оглянутись, перед тим як прохiд знову перетворився в не прохiдну стiну. Вона стояла сама посеред кiмнати, тримаючи в руках кинджал, а неподалiк лежало тiло лорда Крiстофера Стемфорда.

Елла розгублено ходила по кiмнатi. Єдине, що спало на думку це те, що потрiбно як найшвидше покинути це мiсце.

Обережно вiдчинивши дверi, Елла виглянула в коридор. В туж мить чиясь мiцна рука потягнула дверi на себе i Елла опинилась перед озброеними чоловiком. Запанiкувавши, вона рвонула з мiсця.

– Лорд Стемфорд мертвий! Вона убила лорда! – прокричав грубий голос позаду.

На клич вартового в коридорi з’явились ще солдати. Вони оточили ii, перекривши ходи для вiдступу.

– Стiй, Елла.

За спиною дiвчини стояв Рiчард Хендерсон, в оточенi солдатiв, один з яких тримав арбалет нацiлений на Еллу.

Дiвчина швидко окинула поглядом чоловiкiв, зжавши пляшечку в долонi.

– Морта! – викрикнула Елла, розбивши флакон об пiдлогу.

Але нiчого не сталось. Елла не розумiла чому магiчний бар’ер не виник в ту ж мить як була розбита пляшечка.

Воiн з арбалетом, запанiкувавши, випустив стрiлу, яка влучила в плече дiвчинi. Рiзкий бiль, немов дотик розпеченого залiза, скував рухи Елли. Солдати от-от мали схопити дiвчину. Чаклунка опустилась на одне колiно, прикрившись рукою, не в змозi протистояти вороговi.

Страх переповнив ii, заполонивши душу. Дiвчина заплющила очi, очiкуючи мертвоi хватки чужих рук.

Натомiсть, все довкола затихло. Дiвчина обережно поглянула довкола: кров юшила з рани, покриваючи блакитне сукно багряними рiками; солдати завмерли у на пiв кроцi; все немов опинилось на днi озера прижатi вагою води; вiд Елли вiдходили зеленуватi, як ii очi в цю мить, струменi свiтла, розпливаючись в повiтрi як десятки ниток кинутих напризволяще течiю рiки.