Елла

Нiчого цiнного в неi не виявилось, то розбiйники побили жiнку i замкнули разом з рештою людей.

Хелен прихистила дiвчину, видавши за племiнницю, i за кiлька мiсяцiв Соня звикла до жiнки. Щоночi дiвчина тiкала до лiсу, подалi вiд людей. Картер намагалась переконати ii залишатись в темряву у дома, проте Сонi, iншiй Сонi так було спокiйнiше.

Дiвчинка допомагала по дому Хелен як могла. Тонкостi роботи ткачем iй давались не легко, але вона справлялась. В роботi вона знайшла вiдносний спокiй, на мить вiдволiкаючись думками вiд реального свiту.

– Привiт.

Соня саме несла додому важкi вiдра з водою, коли до неi пiдiйшов молодий юнак на iм’я Марк, син мiсцевого коваля. Вiн був на голову вищий за дiвчину, з рудим волоссям i рiдкою борiдкою такого ж кольору як i волосся. Юнаки бачились у мiстi. Марк завжди мовчки позирав на дiвчину мiж ударами молота, коли Соня разом з Хелен приносили замовлення для його батька.

– Допомогти?

– Нi, я сама. – гордо вiдповiла Соня.

– Я ж бачу, що тобi важко.

Вони тривали час йшли мовчки, не знаходячи тем для розмов.

– Гарно виглядаеш. – нарештi видав iз себе хлопець.

– Дякую. – нiяково вiдповiла Соня, прикриваючи пропалену дiру на сукнi.

Сонi подобався юнак, але вона продовжувала мовчки йти, зжавши губи. Вiдводячи погляд щоразу коли зустрiчався очима з дiвчиною, хлопець панiчно пiдбирав слова. Напевно як i Соня, вiн не так уявляла собi iх першу розмову.

– Що ти робиш завтра ввечерi? – швидко майже нечутно запитав Марк.

– Що? – не почувши, що сказав хлопець, перепитала Соня.

– Ти завтра вiльна? В мiстi фестиваль. Приiдуть музиканти. Можна буде потанцювати.

– Я… Я не знаю.

– Давай. Буде весело. В сутiнках на площi засвiтять сотнi лiхтарiв. Ти ж нiколи не бачила як у нас проводять День врожаю.

– Ввечерi? – тривожно запитала дiвчина.

– Так. – радiсно промовив Марк. – Сотнi лiхтарiв i нiч.

– Я не можу. – похмуро вiдповiла Соня, опустивши очi додолу.

– Чому?

– Погоджуйся. – промовив голос в головi.

– Просто не можу.

– Але чому? – стояв на своему юнак.

– Погоджуйся! – уже прокричав той самий голос в головi дiвчини.

– Нi! – крикнула Соня на спантеличеного хлопця.

Дiвчина побiгла до будинку, залишивши Марка на самотi з вiдрами. Соня прошмигнула повз Хелен яка поралась бiля будинку.