Елла

Вона промчала повз неi у свою маленьку кiмнату, грюкнувши дверима.

– Можна увiйти. – пролунав голос Хелен Картер за дверима.

– Так.

Жiнка увiйшла, оглянувши кiмнату. Соня сидiла в кутку мiж лiжком i стiною, обхопивши колiна руками.

– Що сталось? – запитала Хелен, присiвши поруч.

– Я не можу так. Не можу бути як всi. Не можу жити нормальним життям. – схлипуючи, промовляла дiвчина. – Марк запросив на завтрашнiй фестиваль.

– І що тут поганого? Хлопцi вони такi. Ти ж говорила, що вiн тобi подобаеться.

 – жiнка обережно доторкнулась до плеча дiвчини.

– Не знаю. Інколи менi здаеться, що Марк подобаеться iншiй менi. Та й фестиваль вiдбудеться у ночi. Я не можу… Вона сильнiшае… Вона хоче змусити мене пiти.

– Соня… – Хелен нiжно провела рукою по спинi дiвчини, вiдчуваючи як тою сiпае немов вiд холоду.

– А я вже сама не знаю чого хочу… Можу щось сказати, а потiм думати чиi цi слова. Моi, чи?.. Хочу просто бути сама собою i вдень, i вночi.

– І ти боiшся, шо вiн побачить тебе iншою?

– Я боюсь, що всi побачать монстра.

Монстра який я е насправдi. Пiсля заходу сонця то буду не я. Всi дiзнаються хто я насправдi. Не можливо жити коли пiв життя проводиш в пiтьмi. Я постiйно чую ii голос i нiчого не можу подiяти. Ранiше вона рiдко зi мною говорила, але зараз… А коли приходить нiч для мене все в туманi, я не бачу що вона робить, уже не бачу. Намагаючись не знати на якi жахiття вона, я, здатна я втратила контроль.

– Це складно. Але поглянь на це з iншого боку.

Як би не вона ти була б уже мертвi. Ми були б мертвi. Вона захищае тебе.

– Я розумiю, – витерши сльози, тихо вiдповiла Соня. – але iнколи менi здаеться, що для чого так жити. Який сенс так жити?

– У всьому е сенс. Наступить день коли ти зрозумiеш. – жiнка по материнському погладила по головi дiвчину. – Ти могла б спробувати поговорити з Марком. Вiн хороший хлопчина. Я ж полюбила тебе. Це буде для нього шоком, але з часом вiн, як i я, звикне.

– Думаеш? – з надiею поглянула Соня на жiнку.

 – Ой, я ж його кинула там. Утекла, нiчого не пояснивши.

– Пiди, поговори з ним. Поясни, що ти зайнята, але ти знайдеш час, щоб прогулятись у день. І з часом ти знайдеш момент, щоб вiдкритись йому.

У Сонi пiднявся настрiй, iй все ще було страшно, але дiвчина уже загорiлась i хотiла якнайшвидше поговорити Марку поки не передумала, хоча б спробувати жити як всi.

Хлопця не було бiля будинку, лише залишенi ним вiдра з водою бiля дверей.