Громадянин

Так, за декiлька сотень або тисяч рокiв, це диво iнженерноi думки древнього народу, поступово зробилося повним непридатним мотлохом, зберiгши лише у вiдносно «живому» станi два примiщення. Першим примiщенням була рубка, де знаходився сам мозок i другою була медична каюта, де в однiй з капсул лежало тiло древнього пiлота, а в iншiй лежало те, що повинне було знайти свого нового носiя. Не вважаючи, звичайно аварiйного шлюзу i аварiйного медичного дроiда на випадок, якщо потенцiйний майбутнiй носiй не зможе самостiйно дiстатися до капсули i його вмiсту.

Цим вмiстом були знання мертвого пiлота – цей розумний у своему довгому життi був конструктором на однiй з тисяч верфей зоряноi iмперii Де’галiр, що канула в вiчнiсть. Цi знання померлий iнженер перенiс в квазiживий iнфокристал – вдалу розробку учених iмперii, що дозволяе зберегти накопиченi знання i передати iх згодом будь-якому Де’галiру. Таким простим способом пiдтримувалася спадкоемнiсть поколiнь i швидко готувалися новi високоосвiченi iндивiди.

Ця технологiя, згодом стала основою для системи навчання i пiдготовки фахiвцiв в сучаснiй Спiвдружностi.

Повертаючись до цього древнього корабля, слiд повернутися до його бортового мозку – катастрофiчна нестача енергii могла у будь-який момент припинити його iснування, не виконавши останню директиву хазяiна, який давно помер. А цього допустити вiн нiяк не мiг. Звичайно, впродовж такого тривалого знаходження в цiй точцi простору, вiн багато разiв спостерiгав кораблi розумних рiзних форм i розмiрiв, що пролiтають мимо – усi вони були украй примiтивнi, в порiвняннi з його кораблем.

Тому мозок вичiкував – вiн шукав розвиненiшi екземпляри, якi були б ближчi по рiвню до його творцiв.

Проте йшли роки, столiття, тисячолiття i досконалому штучному iнтелекту ставало все зрозумiлiше i очевиднiше, що до рiвня його творцiв нiхто i близько не пiдiйшов. І тепер у мозку не було вибору – вiн iмплантуе цi знання першому розумному, який йому попадеться.

Та ось, очевидно такий момент настав: енергiя на мiнiмумi, а бiля аварiйного шлюзу зараз копошився розумний, що на вигляд нагадував йому його творцiв. Рiшення було прийняте i древнiй пристрiй почав активнi дii, намагаючись втiлити в життя останню волю свого пiлота.

– Бобик, нумо, давай спробуй свiй рiзак на цiй смолi – iнших iдей у мене поки що немае – дослiдник вирiшив нацькувати на цю липку погань свого дроiда.