Громадянин

І тiльки в останне занурення в сон йому вдалося нормально виспатися – вочевидь, серце чоловiка трохи вiдiйшло вiд шоку втрати, i вiн став повертатися в нормальний свiй стан.

– Як жорстко доля вирiшила повернути хiд мого життя – врiзала в найвiдчутнiше мiсце, не залишивши жодного шансу. Здавалося, що знайшов, нарештi свою половинку, i тут бац! – один на мiльйони кiлометрiв навкруги. Тепер знову все потрiбно розпочинати з нуля – залишаеться тiльки сподiватися, що в ТС Брилар мешкають люди, якi близькi менi за способом мислення i нормами моралi – такого плану думки повiльно текли у свiдомостi збiглого раба.

Трохи прислухався до себе – до його здивування, уперше за останнi декiлька дiб вiдчув щось, що нагадуе апетит – починаю повертатися до повноцiнного життя. Злегка повороживши над харчовим синтезатором, поiв. Але внутрiшнi вiдчуття органiзму вимагали вiд нього ще чогось бадьорiшого, проте, в його агрегатi «Навi-11» алкоголь був вiдсутнiй, як явище.

Тому вирiшив застосувати по вiдношенню до себе шокову терапiю. Пiд цим термiном пiлот розумiв зайняття на своему бiговому тренажерi – хороший струс органiзму, захопленого нудьгою. Тривалий бiг почав робити свою справу – силовi навантаження завжди вибивали дурню з мiзкiв, до того ж, вiн вибрав режим бiгу по узбережжю моря – добре вiдтворена голограма морського пляжу плюс простенький агрегат – клiматизатор. Усе це, разом узяте, налаштовувало людину на тренажерi на позитивний настрiй.

– Який зручний пристрiй – думав наш герой, намотуючи вiртуальнi кiлометри – пара голопроекторiв, простенький вентилятор з ароматизатором повiтря, i на виходi отримуемо вiдмiнний бiговий тренажер, на якому приемно займатися спортом. Такi апарати могли б вже i на Землi робити – нiчого складного тут немае – продовжував роздумувати бiгун.

Але усе хороше рано чи пiзно закiнчуеться, i розпалений i неабияк спiтнiлий спортсмен зiскочив з майданчика тренажера i пiшов в душ – приводити себе в порядок.

Так помалу, простi дii вивели утiкача з убитого морального стану – повiльно, але упевнено фахiвець приходив в норму. Пролетiв час ще одного стрибка – бiльше нiчим на маленькому просторi житлового модуля, в який входили рубка, каюта, перехiдний коридор i шлюз, зайнятися було не можна.

– Бос, до виходу iз стрибка п’ять хвилин.

– Зрозумiв, виконуй все, як минулого разу – щити i так далi.